Сьогодні, 7 листопада, Умань прощається із 48-річним атовцем Юрієм Тюренком. Він помер у київському військовому госпіталі від захворювання, спричиненого службою на передовій. У Юрія залишилися мати, дружина, син…

Про це пише "Громадське ТБ. Черкаси".

Юрій Тюренко народився 6 лютого 1969 року. Навчався в уманській школі № 4, а з 1984 року – у школі 47 і м. Пархім, у Німеччині. Став військовим, як і батько. У 1988 році Юрій вступив до Краснодарського вищого військового училища, де вивчав спецзв’язок. Закінчив навчання у 1992 році.

Військову службу проходив у Миколаєві, в 316-ій окремій протичовновій авіаційній ескадрильї. Звільнився зі Збройних сил України в 1995 році – в запас пішов у званні старшого лейтенанта.

З початком війни на сході України не лишився в тилу, 5 квітня 2014 року добровільно повернувся на передову. Служив у 44-ій окремій артилерійській бригаді. У 2015 році був у зоні АТО на території Донецької та Луганської областей. З початку нинішнього року обіймав посаду начальника відділу військової частини А1629, яка дислокується в Одесі.

Унаслідок хвороби, пов’язаної з військовою службою, 24 квітня 2017 року пішов у відставку. А вже 4 листопада його не стало.

Близькі згадують про нього як про щиру, інтелігентну людину з гарним почуттям гумору.

Забрав до Умані із київського шпиталю померлого Юрія Тюренка його найкращий друг, теж військовий – заступник військового комісара Уманської ОМВК Валерій Коврик.

– Він був моїм однокласником та найкращим другом. Ми дружили більше сорока років. Вчились разом із першого по восьмий клас. Потім разом вступали до військових училищ – щоправда, різних. Тоді я продовжував служити, а Юрій переїхав в Умань, розпочав свій бізнес. Однак коли почалася війна, Юра був демобілізований. У зоні АТО йому стало погано – проблеми зі шлунком. Просто звідти його привезли у київський госпіталь, де діагностували рак. Після виписки він повернувся додому, отримав інвалідність… Буквально тиждень тому він узяв у нас у війсккоматі направлення до київського госпіталю, бо Юрі знову стало гірше. Там він і помер…, – розповідає побратим.