У тісному спортивному залі черкаського училища будівельних технологій панує особлива атмосфера. Тут немає дорогого фітнес-глянцю чи ультрасучасних тренажерів, але є те, чого часто бракує комерційним спортивним клубам, — справжнє наставництво, дисципліна та боротьба за людські долі.

Дипломований історик за освітою, у минулому — боєць на голих кулаках, який ще до війни пережив важку травму хребта, пройшов складні операції та знайшов у собі сили повернутися в спорт, пише Прочерк.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Григорій, не вагаючись, пішов до військкомату, свідомо відклавши чергове переоформлення інвалідності. На фронті отримав вибухову травму, загострилися старі проблеми зі спиною. Згодом демобілізувався за сімейними обставинами. Аби заробити на прожиття та паливо для авто, він підпрацьовує охоронцем. А увесь вільний час і душу віддає вихованцям.

"Тоді я йшов в армію, як романтик. але війна додає прагматизму. Та все ж лишилася любов до своєї справи, до викладацтва. Зараз роль вчителя недооцінена. Низькі зарплати, та це ж ті, хто впливають на майбутнє дітей".

Безкоштовний ринг для тих, кому найважче

Більшість вихованців Григорія — це підлітки з неблагополучних або малозабезпечених родин, напівсироти, діти з сімей із невеликим достатком. Чимало з них паралельно з навчанням змушені працювати, аби допомагати рідним. На тренування вони часто приходять одразу після чотиригодинних робочих змін.

Заняття для охочих принципово безкоштовні

«Тренування у нас безкоштовні. Вся ця діяльність — це волонтерська робота тренера. Коли ми кудись їдемо на змагання, я ходжу з простягнутою рукою — збираю гроші по всьому місту, щоб вивезти хлопців», — розповідає Григорій.

Головна побутова проблема секції — брак простору. Зал площею 55 кв. м ущерть заповнений цільовим інвентарем. Під час масового набору сюди приходить до 40–50 хлопців, а згодом залишаються найстійкіші — від 10 до 20 вихованців. Мрія тренера — приміщення бодай на 200 квадратних метрів, щоб дати можливість займатися всім охочим.

Філософія Чуба кардинально відрізняється від стандартних підходів до бойових мистецтв. Він переконаний: загартовувати треба не лише кулаки, а й розум. У залі поруч із боксерськими рукавицями та мішками лежать книжки й шахи.

«Я змушую їх у шахи грати, вони в мене всі читають і потім змагаються за рейтинг. Боксер-мислитель — це дуже класна і спортивна штука. Одною грубою силою нічого не вирішиш, слід насамперед лишатися людиною».

Золото з училищного залу: успіхи вихованців

Попри тісноту залу й відсутність системного фінансування, вихованці Григорія демонструють результати на міських та всеукраїнських рингах:

"Он Сергій — студент 2-го курсу, здобуває фах «сантехнік-зварник». Займається всього 10 місяців, але вже став володарем Кубка міста з боксу. Коли хлопці посідають призові місця, керівництво навчального закладу підтримує їх, додаючи премії до щомісячної стипендії. Для багатьох із них це не лише гроші, а й перше вагоме визнання їхньої праці", - каже Григорій Чуб.

Сам Григорій Чуб змушений поєднувати освітянську роботу з іншою, щоб якось зводити кінці з кінцями.