33-річний Дмитро Безуглий загинув від кулі російського снайпера, що поцілила чоловіку в голову.

Про це повідомляють Вісті Черкащини.

Він загинув у неділю, 30 жовтня. Втім, тіло бійця привезли додому лише в четвер, 3 листопада, зранку. Проводити Дмитра в останню путь прийшли сусіди, знайомі, АТОвці, жителі району, навіть ті, хто не знав Дмитра за життя.

Організованою колоною прийшли дирекція, учителі та учні школи, яку закінчив АТОвець. Попереду несли величезний державний прапор.

– Схиліть коліно перед загиблим бійцем! Станьте на коліна перед загиблим захисником України! Він віддав життя за нас, – каже дорогою заступник директора школи №1 Людмила Черепенко і сама стає на коліна. Її слухають як чиновники, так і пересічні громадяни.

У церкві покійного відспівували відразу чотири священики, недавні капелани, на чолі із благочинним Тальнівського району отцем Михайлом Василюком. При цьому були присутні найрідніші та учасники АТО.

Після завершення обряду покійного винесли із храму. Сотні людей стали на коліна. Далі похоронна процесія рухалася до меморіалу загиблим на Майдані та в зоні проведення АТО. Дорогою священики заспівали пісню патріотів-попередників “Червону калину”. Усі їх підтримали.

– Знову у нас на Тальнівщині чорний день, – плаче заступник голови райдержадміністрації Тетяна Півторак. – Знову розриває серце мелодія пісні “Плине кача”. Ніхто не може бути спокійним, коли її чує. Дмитро не зміг сидіти вдома і спокійно дивитися як ворог нищить нашу землю і пішов служити за контрактом. Він з честю виконав обов’язок боронити рідний край і народ.

– Ми сьогодні прощаємося з людиною, яка свідомо зробила свій вибір. Яка розуміла, куди вона йде і для чого. Во ім’я чого може покласти свою голову, – каже директор Тальнівської школи №1 Володимир Нерубайський. – З давніх-давен існує істина – немає почеснішої смерті, як померти за рідну землю, за свій рідний край, за свій народ. І він, Дмитро Петрович Безуглий, виконав цю священну місію як герой нашого народу, як людина, яка віддала життя за всіх нас, хто є сьогодні, і хто буде жити на цій землі.

Дмитра Безуглого поховали неподалік побратимів-атовців Сергія Ярошенка, Олександра Шевцова та волонтерів Ігоря Іванченкова і Миколи Шевченка.