Кожен для себе має вирішити, що таке успіх.

Черкащани у межах «Конференції історій» почули від конферансьє, радіо- і телеведучої, авторки медіа, соціальних та фестивальних проектів, чи варто ділитися ідеями та з ким йти однією дорогою до зухвалих мрій.

«Я 22 роки працюю, але й досі хвилююсь перед виступами. Для мене слово «успіх» – це слово-маркер, і я з ним обережна, адже дещо побоююсь його. Це слово трактують по-різному, ним маніпулюють. Якщо не важко, швиденько про себе дайте відповідь на питання «Що таке успіх для вас». Я запитувала у своїх друзів і колег, що таке успіх для них. Вони відповідали: це повна матеріальна незалежність, досягнення дуже крутої мети, відомість. Я зрозуміла, що не маю нічого спільного з цими відповідями, коли мова йде про успіх», – зазначила черкащанка.  

Ольга Касьянова розповіла, що у її оточенні багато статусних, заможних людей. Про них кажуть «спіймав птаха успіху за хвіст». А наодинці вони зізнаються, що дуже втомилися, що не знають чого хочуть і крутяться, мов білка у колесі. Черкащанка розповіла, що таке успіх особисто для неї.

«Навколо є багато людей, які не мають матеріального заробітку за середнім показником. Це люди, які не ставлять собі високої мети. Для мене успішна людина, моя подруга в інвалідному візку, Оксана Котенко, яку матір половину життя ховала від людей. У певний момент дівчина знайшла у собі сили і реалізувала свою мрію. Вона поїхала до Львова, де вчилася на художника. Потім в Євпаторії опанувала майстерність ліплення з глини. Нещодавно вона вийшла заміж і працює. Для мене успішний мій друг, який після 10 років роботи, різко змінив ракурс життя і зрозумів, чого прагне насправді», – розповіла жінка.

Ольга сама ніколи не мріяла бути успішною. Батьки виховували так, щоб вона була щасливою і отримувала задоволення.

Після закінчення школи і вступу до університету в 16 років Ольга вирішила провести літо, як зазвичай, у піонерському таборі «Чайка». Однак за віком її відмовлялися прийняти. Зрештою директор погодився на вмовляння дівчини, але за умови, що вона щодня проводитиме розважальні заходи у таборі. Без досвіду їй довелося організовувати щоразу нове свято перед публікою у 300 осіб.

«Я від цього кайфувала. Саме там я зрозуміла, як потрібно говорити з людьми, щоб вони тебе чули. Не проходила ораторські курси і не знала що таке політність звуку. Там навчилася писати сценарії простою мовою, без віршиків і пафосу. Коли зміна закінчилася, я не планувала стати найуспішнішим організатором за історію табору «Чайка». Через те, що я це любила, за мною діти ходили натовпом», – згадує Ольга.  

Тож, черкащанам їй важливо було розповісти не про те, як досягти успіху, а про те, як за 22 роки професійного життя змінилося зовсім трохи. Ольга провела сотні заходів, втілила безліч проектів, але найголовніші речі завжди з нею:

«Я роблю тільки те, що хочу, що люблю і від чого кайфую. Два місяці тому наважилася організувати власне івент-агенство. А у серпні у Долині троянд проводитиму захід, який побачать 50 тис. осіб. Якщо цей проект вдасться, то це для мене буде не історія мого успіху, а історія шляху, який обираю серцем».