Дивлячись на сьогоднішній варварський обстріл Яворівського полігону, котрий наочно показав Європі хиткість ілюзії про захищеність, згадався цікавий момент.

Восени 2016-го року, тоді ще перебуваючи на посаді міського голови Золотоноші, в рамках розширення географії нашої міжнародної співпраці, відвідав Нюрнберг. Саме там проводилась перша німецько-українська конференція партнерства між містами. Зустріч стала плідною та корисною, а ще сприяла зміцненню нашої дружби із містами Штольберг та Плауен. Але я не про це.

Знаєте, яким був мій найбільший подив від перебування у тодішньому Нюрнберзі? Безліч, просто безліч афіш із оголошеннями про концерти прокремлівських т.з. культурних діячів різного штибу –баскова, кіркорова, михайлова, нових руських бабушек і ще далі величезний список.

Вже потім, після повернення додому, задумався – а якщо вони туди, на «клятий захід», їдуть масово із виступами, значить є в цьому якийсь сенс, прибуток? Хтось же має купувати квитки, врешті-решт? Відповідь, взагалі-то, на поверхні. Буремні 90-ті роки і масовий виїзд людей із Росії до Німеччини. Дуже масовий. Єдина відмінність – це не та мила українська діаспора в Канаді, тут імперські традиції незмінні. В Німеччині влаштувалися гарно, але все-одно сидимо і страждаємо за русскім міром та СРСР.

Власне, чому згадалося. Тут питання зовсім не до простих німців, котрі щиро допомагають нам та переймаються далеко не перший рік. Питання до урядів ФРН та федеральних земель. Слідкуйте за ланцюжком – Тирасполь, Грозний, Сухумі, Цхінвал, Донецьк, Луганськ, Крим, а відтепер і вся Україна. Всюди білою ниткою прошитий пропагандистський привід – захист російськомовних та носіїв імперської культури, котрих завжди десь хтось утискає та пригнічує. Під гучні оплески суспільства та масштабні маніпулятивні інформаційні кампанії.

Так ось, шановні німецькі колеги-законотворці. Поставте хоч собі питання – а де гарантія, що після України у диктатора не з’явиться ідея захищати інтереси пригнічених представників русского міра вже у Німеччині? Після Прибалтики та Польщі, звісно.

І ось тут цілком доречно ще раз згадати Нюрнберг. Колиска нацизму і останній гвіздок в його домовину. Колись теж хтось «захищав» арійські інтереси, поки уряди сусідніх країн скромно мовчали. А торкнулося потім усіх.

Тому можливо все і нині. Сьогодні натяк агресор дав чіткий, зовсім близький – у вигляді Яворівського полігону. Хто-хто, а ми, на вісімнадцятий день пекла, буденно сприймемо вже будь-яку, здавалось би, фантастику. А ви? Готові?

p.s. Ілюстрація - обгортка книги Віктора Суворова "Освободитель". Дуже чітко відображає Варшавський договір, який ви досі чудово пам'ятаєте. Не допустіть повторення.

Віталій Войцехівський,

народний депутат України