Понад місяць перебуває в Корсунській районній лікарні 31-річний Андрій Іваненко. Має тяжку травму мозку. Сам себе обслуговувати не може. Батьки сина не відвідують.

Про це інформують Вечірні Черкаси.

Мати скаржилася на лікрів, що вимагають гроші на лікування. Ті запевняють - це повна нісенітниця, батьків хворого Андрія у лікарні вже більше місяця не бачили.

Ще літом його жорстоко побили на Київщині, де він був на заробітках. Після цього перевели до реабілітаційного центру Черкас. Звідти 11 листопада перевезли до Корсуня. Відтоді до Іваненка рідні не приходили. Першою історію чоловіка розповіла місцева журналістка Галина Добровольська. Після її допису покинутому хворому кинулися допомагати корсунчани. Опікуватися ним взялася волонтерка Тетяна Перетятько.

– Галина Добровольська дізналася про нього від людей та написала у соцмережу, – розповідає Перетятько. Очолює спілку «Солдатські матері Корсуньщини».  – Після цього я взялася допомагати. Почали шукати батьків. Не вдалося. Він уже всім необхідним забезпечений. Але йому потрібен суто материнський догляд. Його треба садити, робити масаж, розтирати, перевертати, бо утворилися пролежні. Санітарка одна на все відділення й не встигає це все робити. Я наразі з ним займаюся. Вже ось самостійно брав шматок мандарину. Посміхається. Говорити не може, але розуміє, що йому кажуть. Я бачила хлопців після поранень голови. Реабілітація одна й та ж сама. Я дивлюся на Андрія й бачу, що є прогрес. Йому потрібно в реабілітаційний центр з фахівцями, які працюватимуть з ним. Має по-новому навчитися говорити й ходити. Наші медики як могли тримали його. У мене крик душі. Як батьки так можуть робити? Мати збирала кошти на лікування сина, але десь зникла з ними. Їй там кидали чималі гроші.

Байдужість батьків дивує й завідувача терапевтичним відділенням Михайла Нечипоренка, в якого зараз лежить Іваненко. Каже, замість відвідувань сина, мати пише скарги на корсунських медиків.

- З реабілітаційного центру його перевели в Корсунь, бо тут живуть його батьки, - говорить лікар. – У нього була тяжка травма, після якої видалено гематому разом з частиною мозку. Тепер стан стабільний. Заживають пролежні. Має хороший апетит. Лікувальне забезпечення відбувається за рахунок лікарні. Волонтери також дуже допомагають. Йому треба догляд. Має батька, матір, сестру. З розмов знаю, що нібито є й дружина з дитиною десь під Києвом. Нещодавно мені надійшов лист. Мати скаржилася на нас, що ми вимагаємо гроші на лікування. Це повна нісенітниця.  Її я бачив лише раз. Приходила в перший день, коли син поступив до нас. Влаштувала істерику, чому його забрали з Черкас. Батько приходив час від часу до 18 листопада. Після цього їх не було тут більше.

На момент надходження в ЦРЛ чоловік не мав жодних документів. Їх почали відновлювати за поданням медиків. Зараз вони оформлюють папери на отримання ним 1-ої групи інвалідності, аби почав отримувати пенсію.

Мати за фахом учителька. Батько гарно заробляв. Їздив за кордон і працював будівельником. Родина не бідна. Окрім Андрія мають ще доньку. Живе нібито десь у Вінниці. «Вечірнім Черкасам» вдалося зв’язатися з батьками Андрія. Мати Валентина Іваненко переконує, що не їздить до сина через свій психічний зрив:

- Я зараз в Черкаському психоневрологічному  диспансері, - запевняє жінка. – Маю високий тиск, який не спадає. Мій чоловік теж у лікарні, але з серцем. Син лежав у Боярці під Києвом. Після цього перевезли у Черкаси. Нас не повідомили. Ми шукали його 2 тижні. Після цього його раптом повезли у Корсунь. Там сказали відновити паспорт йому. То що робити було? Сидіти біля сина чи займатися все ж документами? Поки робили його, самі поїхали підлікуватися. З 15 листопада досі нічого не готово, хоча ми заплатили 500 гривень. До Андрія в лікарню їхати боюся, бо здається, що за мною слідкують кривдники сина. Ми не телефонуємо, бо не маємо номера лікаря.  Той обіцяв сам набрати, але досі цього не зробив.

За словами матері хлопця, на заклик у соцмережах допомогти коштами майже ніхто не відгукнувся. Нібито вдалося зібрати лише 300 гривень. Коли поїдуть до сина, не знає. Батько хворого Сергій Іваненко не захотів говорити, чому не з’являється в лікарні, й кинув слухавку.