Найчастіше про писанки згадають перед Великоднем. Процес розпису писанки – це ціле мистецтво, зі свої особливостями та секретами. Проте кожний може долучитися до створення цієї краси.

Черкаська майстриня Лідія Солодар займається писанкарством уже 14 років і чудово знає особливості цієї майстерні. Коли вперше дізналася про писанку, які візерунки та кольори використовує під час розпису, чи справді писанки створювали лише до Великодня – про це та багато іншого читайте в матеріалі Zmi.ck.ua.

– У колі ваших інтересів народна лялька, писанка, художнє оформлення книг, поезія, вишивка, етнографія. Розкажіть із чого все починалося?

– Із самого дитинства я мріяла стати художницею. Але десь у 5 класі батьки віддали мене в музичну школу і образотворча жага причаїлася. Уже після закінчення музичної школи постав вибір куди вступати, і от тоді прокинулася дитяча мрія. І я обрала спеціальність художника в ЧНУ ім. Б. Хмельницького. Під час навчання опановувала основи образотворчої грамоти, живопис, малюнки, скульптуру тощо, але писанкарство, ляльку – там не викладали. Тобто те, чим я нині переважно займаюся. Проте це стало основою для того, щоб розвинулися основні види моєї діяльності.

– Коли познайомилися саме з писанкарством?

– Взагалі про це я дізналася ще в першому класі, коли побачила як мама моєї однокласниці створює писанку. І відразу виникли запитання: «Як писати? Що таке писачок?». Я чула, що треба працювати з воском, із вогнем, із спеціальними рідкими фарбами, але як це робити не мала гадки. Лише у 18 років я доторкнулася до таємниці, яка мені здавалася незбагненною та створила першу писанку на одному з міських майстер-класів. І ось уже 14 років займаюся писанкарством.

– Звідки черпаєте інформацію про майстерність написання писанок?

– Перші знання, отой живий вогонь творчості, перейняла від майстра, а не просто з книжки чи інтернету. І тоді вже ось цей вогонь починав горіти все дужче і дужче.

Відтоді почала збирати інформацію. Нині у мене є чимало книжок по писанкарство, зокрема книга Вадима Мицика, який досліджував писанки ще в 70-х рр. минулого століття на території Черкащини.

Це найповніше зібрання є настільною, найголовнішою книжкою для мене і моїх писанкариків. Також переглядаю відео-уроки та спілкуюся з писанкарями. І кожного року якісь секретики додаються, проте є чимало таємниць, які я ще хочу розгадати.

– Якось налаштовуєтеся перед як тим розписувати писанку?

– Звичайно, але це не означає, що я шукаю натхнення – воно завжди зі мною. Та буває, що часу не вистачає. Але іноді є нагода прокинутися о 5 годині ранку, поки до сьомої не треба будити дітей та збирати до школи і дитячого садочку. І в той час я налаштовуюся на гарні думки. Промовляю хоча б: «Господи благослови» або читаю молитву. Також я споліскую руки водою, можливо, щоб змити з рук енергетику попередніх робіт, та з новими думками  і силою сісти до писанкарства.

– Скільки часу необхідно для створення однієї роботи?

– Можу за півгодини написати уже існуючий орнамент. Але якщо це авторський візерунок, то треба близько двох годин. Для того, щоб промалювати олівцем достатньо 20 хвилин. Я завжди малюю олівцем хоча б основні лінії, а вже писачком наводжу. Процитую Тетяну Касьян, викладачку, яка навчила мене техніки батик (перегукується з писанкарством): «В ескізах можете імпровізувати, креслити як завгодно. Але коли вже малюєте лінію резервом, то повинна бути чіткість, охайність, і ні кроку вліво, ні кроку вправо від того, що вже ваше натхнення створило». Бувають писанкарі вищого пілотажу, коли малюють відразу, без олівця авторські візерунки.

– Тобто, уже маєте в голові готовий образ писанки?

– Не зовсім. Є певна основа, тобто яйце має вздовж чотири частини і поясочок, які ділять писанку на 8 трикутників. І вже із цього поділу будь-який інший візерунок може народитися. Цих ліній, що створюють основу, може і не бути на готовій писанці. Але уявно вони простежуються. Завжди в мене писанки симетричні: права, ліва, нижня, верхня частини, тобто це є канон традиційного писанкарства.

– Для кожної писанки добирається певний візерунок чи сюжет. Які символи найчастіше використовуєте?

– У будь-яких інтерпретаціях на моїх роботах є рисочки, листочки, інші рослинні орнаменти, сонце. Але найрідніші символи для мене – квіти та птахи. Квіти – це зображення сонця на землі, тобто небесне сонце дорівнює земним квітам. Тому в писанкарстві вони схожі одне на одного (наприклад, пелюсточки, ніби промінчики). Птахи в уявленні людей давніх часів – це посередники між небом та землею. Бо пташка сягає висот, наче думка, що може дістати навіть до неба. Тут також є пояснення, адже люди мають прагнення доторкнутися та поспілкуватися з вищими силами.

Квіти та птахи в розписі писанок Лідії Солодар

– Якими кольорами розписуєте писанки?

– Узагалі улюблені кольори в писанкарстві – червоний, синій, зелений, жовтий та чорний. До речі, останнього я не цураюся, бо саме він сильніше підкреслює інші кольори. Наприклад, на майстер-класах чорний обирають дуже рідко. Але якщо писанка має яскраві кольори, то варто вибрати чорне тло, щоб вона була ще яскравішою. 

− Якій техніці надаєте перевагу?

– Я дотримуюся традиційного писанкарства, а також свого стилю та відчуття. Основна техніка – це протравлювання, тобто коли на коричневій писанці воском малюється візерунок. Покриваються воском ті елементи, які хочуть залишити того відтінку, що й шкарлупка. Потім висвітлюється тло, яке непокрите воском, а саме яйце опускають в оцет. І коли знімається віск із писанки, то вона ніби «різьблена»: коричнева, світло-коричнева і аж до білого кольору.

«Різьблені» писанки створені технікою протравлювання

– Найчастіше писанку пов’язують тільки з Великоднем. Насправді це так?

– Звичайно, писанки найбільше писали весною, не лише до Великодня, але й до Стрітення, Благовіщеня, Вознесіння та інших релігійних свят. Весняні символи означають пробудження природи, життя, а саме: символи дощу, землеробства, птахів, оленів. До речі, олені – це символ тварин, які за уявленнями предків, допомагали сонцю котитися небосхилом. Є така інформація, що писали писанки до народження дитини, весілля, проте які це візерунки сказати важко. Наприклад, якщо  чоловічий символ – це дубове листя, тому, можливо, таку писанку створювали для нареченого. А для нареченої використовували квіти (символи краси, вроди, любові, народження дітей).

– Наскільки відрізняється оформлення писанок залежно від території походження?

– Коли говорять "писанка", в уяві багатьох людей постає саме гуцульська писанка з безліччю ромбиків, дрібним візерунком. Наші ж писанки відрізняються від попередніх тим, що мають рослинний орнамент, де кожний елемент зображений у великому розмірі. Також легко впізнати лемківську писанку, яка нагадує краплинки, що утворюють різноманітні візерунки (рядочки, листочки тощо). І вони пишуться не писачком, а шпилькою чи іншим гострим предметом. На моїх писанках також люблю створювати краплинки, тільки писачком для імітації, наприклад, гілочок.

– Чи можливо нині відродити писанкарство?

– Воно уже відроджується. Якщо дивитися по майстер-класах, то чимало бажаючих не лише дітей, а й дорослих долучаються до написання писанок. А коли діти підростуть, то вони принаймні знатимуть про писанки, якщо не писатимуть самостійно. Я думаю найголовніше, щоби знали та поважали традицію, а не стирали навмисне з пам’яті.

Довідка: 

Лідія Солодар родом із Черкас. Працює вчителем образотворчого мистецтва у спеціалізованій школі №18 ім. В. Чорновола.Також є керівником художньої студії “Досвітки”. Вона – майстер народного мистецтва, лауреат стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва 2016 року, переможець Всеукраїнського конкурсу-огляду "Нові імена України” (2007 р.) в номінації “література”, учасник та переможець першого Всеукраїнського конкурсу на кращу традиційну народну ляльку (2011 р.).

У матеріалі використані фото героїні публікації.

Підготувала 

Анжеліка Жупинас