У Черкаському обласному художньому музеї відкрили фотовиставку "Самотні душі", яка покликана показати справжні емоції й переживання одиноких осіб, які перебувають у будинках для пристарілих Черкащини й потребують уваги й турботи, особливо, у період Новорічних і Різдвяних свят.

 "Дуже важливо дійсно, щоб ця проблематика прозвучала напередодні Дня святого Миколая, не лише діти потребують уваги. У мене тітка лежить, мама ледве ходить, усі в роду довго живуть, але закінчують своє життя лежачими. Вони як маленькі діти, дійсно радіють смаколику, просто гарному слову, просто обняти й поцілувати. Це дуже важливо", - зазначає директор музею Ольга Гладун.

За словами головного редактора видання "Нова Доба" Тетяни Очеретяної, де ініціювали соціальний проект, у кожного з героїв виставки доля є непересічною й страшною.

"У кожному цьому погляді невимовний сум, біль, і ціла життєва історія. Хтось залишився сам, поховаши всіх рідних, когось рідні вигнали. У кожного своя біда й передати цей біль вдалося Олександру Рибалці, мені здається, на всі 100%", - каже жінка.

Сам фотограф говорить, що кожну історію пропустив через себе, перебувачи там, він шукав людські самотні душі. Фотокореспондент ділиться, що мав ще один робочий варіант назви фото проекту – "Життя не закінчується ніколи".

"Як би там не було, вони живі люди, тіло старіє, душа ж не старіє ніколи. Я спілкувався з усіма ними, колега Анна Сакун спілкувалася більше з чоловіками, я їй допомагав їх розговорити. Які б там не були чисті палати, як би за ними не слідкували, якщо у них є діти, вони завжди чекатимуть своїх дітей. Вони завжди про них думають. Найголовніше -  це увага. Щоб  рідні, якщо вони є, про них не забували", - каже Олександр Рибалка.

Він розповідає, що фото не підписували спеціально, адже в кожного в житті все може бути, не обов’язково бачити ім’я, головне – очі, душа, людина.

За його словами, дійсно кожна історія є моторошною.

"Одна з бабусь ледве приповзла до будинку пристарілих, її занесли. Дідусь один відморожений, ні жінки не було, ні дітей, майже відсутні ступні, обморожені руки та  обличчя. Жінка в шрамах була секретарем і директором одного з київських заводів дуже відомих. Після чого спилася, у неї є судимість через наркотики. Він людина без кінцівок, малював картини, працював більше десяти років психологом в телефоні довіри. Йому ногу відрізали через хворобу, жінка вигнала на вулицю, при ньому завела коханця. Двоє чоловіків спалили хату, коли святкували день народження, не стало, де жити. А он дядько без волосся все життя один прожив, не було ні жінки, ні дитини", - розповідає фотограф.

Олександр Рибалка переконаний, казати, що будинок престарілих - це погано, не можна/

"Звичайно, що всі ми одинокі по своїй суті, але є люди, які можуть підтримати. Дай Бог, щоб в усіх були близькі, рідні. У такому будинку пристарілих як в Пальмірі я б сам хотів свій вік доживати. З усіх робіт найбільше мене бере за душу фото  чоловіка в альтанці, я з вікна сфотографував. Життя майже пройшло, а він сидить роздумує над життям. Не забувайте цих людей. Провідуйте. Не забувайте батьків. Ми усі постаріємо, і можливо там опинимося, пам’ятайте про це", - звертається до черкащан Олександр Рибалка.

Відвідати фотовиставку всі охочі зможуть безкоштовно впродовж місяця.