Черкащанка Катерина Вергай стала волонтером після загибелі батька в зоні АТО. У грудні минулого року дівчина вперше поїхала з гуманітарною допомогою до бійців на Схід.

Про це пише "Газета по-українськи".

"Мій батько був дуже непосидючим і невідмовним. Постійно кудись їхав, комусь допомагав. Говорив: "Від мене буде на війні користь, бо я гарно стріляю", - розповідає Gazeta.ua Катерина.

У лютому 2015 року, захищаючи опорний пункт поблизу села Рідкодуб Донецької області в районі міста Дебальцеве, Віталій Вергай загинув у бою від розриву міни.

"У мене тоді було все в тумані. Це був страшний стан. Витягли мене з нього волонтери. Вони тоді привезли мені муку і сказали: "Викидай все із голови і ліпи вареники для бійців". Я цим і займалась: пиріжки, вареники – все це передавали нашим військовим. А потім мені волонтер Оксана Циганок порадила на одному із коробків написати номер свого телефону".

"Спочатку бійці дякували, потім просто дзвонили, бо було нудно. Телефон не замовкав навіть вночі. Бувало, чоловік будить і каже: "Іди, там тобі знов твої атовці дзвонять". Передачі на війну готуємо всією родиною. Чоловік безвідмовно допомагає мені з мамою квасити капусту або щось готувати. Також в'яжу для хлопців теплі шкарпетки".

Вперше Катерина їхала на Схід разом із волонтеркою Оксаною Циганок, яка вже десятки разів була в зоні АТО. Відвезли для однієї із бригад – генератор, для іншої – бензопилу.

"Приїхали додому вранці. Зайшла, перевдяглась і в вісім годин ранку вже була на іспиті в медичній академії. Мені потрібна була ця поїздка в пам'ять про батька. Скористалась моментом, поки чоловік поїхав за кордон на стажування. Нічого йому не сказала. Мама прикривала мою відсутність, доглядала за донькою. До речі, я пропустила її новорічний вечір у садочку. Чоловік як дізнався, відреагував спокійно. Сказав, що це мало статися, враховуючи мій характер".

Повну розмову із волонтером Катериною Вергай можна прочитати у новому номері "Газети по-українськи" від 30 січня.