Двоє братів із Черкас Аміт та Віджай Рябченки вирушили до моря на двоколісних. Так, відчайдухи проїхали 420 км. На велоподорож витратили три дні, хоча планували дібратися за день. Назад хлопці їхали вже потягом.

Про це повідомляє "Про все".

 Вони не професійні спортсмени, а швидше люди, які просто полюбляють велосипеди. Тож в теплу пору року на декілька місяців забувають, що таке задушливі маршрутки, бо ж увесь час – і на роботу, і у справах – їздять на двоколісних.

- Ми з братом просто любимо рух і ведемо здоровий спосіб життя. До того ж у нас багато енергії і її потрібно десь витрачати, тому й обрали для себе велосипеди, - розповідає 31-річний Аміт Рябченко. – Наприклад, я щодня на роботу їжджу тільки на велосипеді, а це десь 18 кілометрів. А потім ще увечері виїжджаю кататися. А це ще додаткових 20 кілометрів.

Любов до велосипедів Аміт прищепив і своєму 25-річному братові Віджаю. Поступово і кілометраж їзди почали збільшувати. Спільні маршрути прокладали до Канева, Чигирина. Перша тривала поїздка виявилася непростою – боліли ноги та й велосипеди були непідготовленими. Однак Аміта та Віджая це не зупинило і щовихідних вони планувати собі нові поїздки на відстані до сотні кілометрів.

- Ми можемо ноги натомити, або ж сухожилля порвати – але своєї цілі доб’ємося, - переконують брати.

А минулого місяця черкаські відчайдухи взагалі змахнулися на значно тривалішу веломандрівку – вирішили крутити педалі аж до Одеси. Аміт розповідає, що така ідея спершу прийшла в голову меншому брату.

- Ця поїздка стала для нас справжнім випробуванням, як фізичним, так і моральним. Із тридцяти-сорока наших знайомих лише чотири особи повірили, що ми справді доїдемо, інші – не вірили, а то й насміхалися. Але, незважаючи на ці насмішки та намагання нас відмовити, ми почали посилено готуватися до подорожі, - пригадує Аміт.

Передусім, хлопці  почитали в інтернеті поради професійних спортсменів про те, як правильно їхати на далекі відстані. Цікавилися всім: від їжі, яку брати в дорогу, до прокладання маршруту.

Та перша неприємна пригода трапилася ще на виїзді з Черкас – Віджай пробив колесо на велосипеді. Можливо, це й був знак, що варто повернутися назад, кажуть хлопці, але в забобони вони не повірили. Тож, поремонтувавши поломку, попрямували далі.

420 кілометри між Черкасами та Одесою хлопці проїхали за три дні. Хоча попередньо розраховували витратити на подорож лише день. Та дорога виявилася тривалішою.

- Ми їхали і бездоріжжям, і хащами. Але трапилося так, що у дорозі нас застала сильна злива та буревій, а вітер був такий сильний, що аж велосипеди підіймав. Тож були змушені припиняти свій рух та зупинятися на ночівлю. Тому вийшло, що ми їхали вдень, а вночі перепочивали. Але якби не дощ, то ми  крутили б педалі і вночі, бо мали з собою ліхтарі, - переконує Аміт.

Хлопці підрахували, що за час поїздки в Одесу вони випили по 22 літри води на кожного.

На третій день під вечір брати вже були в Одесі. Тим хто в них не вірив, відправили світлини біля моря і пішли купатися.

- Назад поверталися вже не велосипедами, а потягом. Це ми вирішили ще від початку, бо ж ставили собі за ціль: їхати на велосипедах тільки вперед, - каже Аміт.

Тепер хлопці планують вже наступні спільні велопоїздки, наприклад до Львову, а потім і за кордон. Але, кажуть, будуть краще готувати двоколісні. І зауважують, що в тривалих поїздках важливо бути єдиною командою.