Обпалені, але не зламані горнилом Другої світової війни. Нині світова спільнота згадує подвиг тих, хто пройшов ті страшні роки. Ветеранів тієї війни вітають на Черкащині. Очільник Черкащини Олександр Скічко спільно з ГО «Сила дівчат» напередодні 9 травня привітав учасників тодішніх боїв.

Про це повідомляє пресслужба ЧОДА. 

Невеликі подарунки передали 478 ветеранам, які зараз проживають в області. Голова ОДА відзначає, що на жаль, із нами уже немає багатьох свідків та учасників тодішніх подій. Доєдналися до цієї благодійної ініціативи також БФ «МХП – Громаді», ТМ «Домашнє свято» Людмили Русаліної, «Укрпошта».

"Дуже важливо не забувати тих ветеранів, які ще є, – наголосив він. – ГО «Сила дівчат» спільно з Черкаською ОДА ініціювали проект #вони_ще_є, зібравши свідчення очевидців нашого краю. Нам було важливо сьогодні нагадати про тих, хто заслуговує на нашу увагу, подяку та шану. Вони на це дуже заслуговують! Дякую партнерам, які доєдналися до цієї благодійної ініціативи. Полум’я і гуркіт Другої світової війни відчули мільйони українських родин. Це історія і моєї сім’ї. Мій дід пройшов усю війну і брав участь у боях. Мою бабусю дуже юною забрали в Німеччину – вона там пробула всі роки війни". 

Голова облдержадміністрації пригадує, що його бабуся працювала на кухні в одного офіцера, і за будь-якої нагоди приберігала їжу для тих, кому доводилося голодувати. Одного разу, під час чергового бомбардування, вони ховалися в бомбосховищі – прямо туди впала величезна бомба. На щастя, бомба не розірвалася, тільки це й врятувало бабусі життя.

"Щоб не відбувалося, бабуся за будь-яких обставин була дуже оптимістична й позитивна, – додає Олександр Скічко. – Завжди дивувався, звідки стільки сили в такій маленькій і тендітній жінці. Вона пішла рік тому, на 95-му році життя. І в моїй пам’яті завжди буде неймовірно світлою, доброю і люблячою! Познайомився зі справжніми Героями, із ветеранами Другої світової війни, які проживають на Черкащині. Їм усім – далеко за 90, але вони все ще молоді! Запитую: «як живете – можливо, щось потрібно, чимось допомогти?». І всі твердо відповідали: «У нас все є. Головне, щоб ви були здорові». Вони дуже міцні й стійкі. Любимо, пам’ятаємо, пишаємося!"