Жінка може працювати машиністом, ковалем, теслярем, лісорубом. Днями Міністерство охорони здоров’я скасувало наказ №256 «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок». Тепер українки можуть обирати із близько 450 «чоловічих» професій. 

Про це пише "Громадське ТБ. Черкаси".

Стереотипи щодо традиційних професійних ролей чоловіків і жінок досі живі

Цьогоріч на 66-й сесії Комітету з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) координатор системи ООН в Україні Ніл Волкер доповів про ситуацію в нашій країні. Окремим підпунктом його виступу було і питання працевлаштування.

«Гендерний розрив у рівні заробітної плати залишається однією з основних проблем. Розрив не змінився з 2009 року і сьогодні різниця в заробітній платі чоловіків та жінок складає близько 24%. Горизонтальна (ред. – розподіл чоловіків і жінок за професіями та видами діяльності) і вертикальна сегрегація (посадова ієрархія) за ознакою статі залишається чітким відображенням і увічненням стереотипів щодо традиційних ролей чоловіків і жінок. У результаті цього жінки сконцентровані у сферах з відносно високими освітніми вимогами, але низькими заробітними платами, наприклад, в державному секторі. Нині існуюча законодавча заборона на роботу жінок «на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці» виключає жінок, що мають фізичні можливості і бажання працювати на таких робочих місцях. Відсутність деталізованих даних про ринок праці є серйозною перешкодою: Уряд повинен вирішити цю проблему, щоб подолати розрив у заробітній платі», – зазначив Ніл Волкер.

За його словами, збройний конфлікт на сході ще раз показав проблему професійної сегрегації і дискримінації у Збройних Силах.

«З майже тисячі місць у військовій службі, на солдатському, сержантському і старшинському рівнях майже дві треті закриті для жінок. Військові позиції, що офіційно можуть бути зайняті жінками, обмежені посадами, які пов’язані з наданням послуг, догляду та розваг (бібліотекар, секретар, медсестра, писар і бухгалтер). Ми знаємо, що насправді жінки беруть участь у бойових діях. Розбіжності між формальними і фактичними посадами, що посідають жінки, призводять до того, що їм платять менше, ніж чоловікам. Нас дуже турбує той факт, що жінки часто не мають права на пільги і допомогу у разі травми, отриманої під час бою або на отримання статусу учасника АТО», – додав Ніл Волкер.

Крок на шляху до гендерної рівності у трудових відносинах – зроблено

У 1993 році Міністерство охорони здоров’я затвердило Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на  яких забороняється застосування праці жінок. До нього увійшло майже 450 професій, що, на думку авторів, були не під силу українкам.

До переліку увійшли ливарні роботи, роботи зі свинцем, професії чорної і кольорової металургії, професії електротехнічного виробництва, електронної техніки, а також хімічного виробництва, гумових сумішей та їхньої переробки, лісозаготівельні роботи, виробництво цементу, загальні професії виробництва текстилю, харчової продукції, хлібопекарського виробництва, тютюново-махоркового і ферментаційного виробництва.

Минуло 24 роки і Наказ, що обмежував професійну зайнятість жінок, вирішили переглянути.

«Під Новий рік дива таки стаються! Найкращим подарунком для мене і, переконана, для всіх жінок України є перегляд і скасування Наказу МОЗ щодо переліку заборонених професій для жінок! Без перебільшення – перемога! Той випадок, коли наполегливість, командні зусилля, сучасний погляд перемогли стереотипи і радянські пережитки», – написала у Facebook народна депутатка та співголова у МФО «Рівні можливості» Світлана Войцехівська.

Зрештою, 21 грудня дискримінаціний Наказ скасували. Про це повідомила народна обраниця Ірина Суслова у Facebook.

«Перемога «під ялинку»! Ганебний наказ МОЗу №256 скасовано! Багатомісячна боротьба, яка розпочалась у квітні з флешмобу #жінкаможевсе, увінчалась успіхом! Скасування наказу мусить стати першим кроком на шляху до недискримінації жінок у трудових відносинах. Далі – створення безпечних умов праці для усіх людей, незалежно від статі, боротьба із гендерною сегрегацією під час працевлаштування та викорінення сексизму на роботі», – йшлося у дописі.

«У сфері трудового законодавства в Україні насамперед діє Кодекс законів про працю. У ньому чітко прописано, що у сфері праці забороняється будь-яка дискримінація, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації та інше. Відповідно Кодекс законів має вищу юридичну силу, ніж Наказ. Але знову ж таки саме існування такого Наказу було дискримінаційним і його вже мали давно скасувати», – зазначає правозахисниця Єлизавета Кузьменко.

Забезпечення рівних можливостей для чоловіків і жінок вимагає і Угода про асоціацію з ЄС

Новим імпульсом для розвитку гендерної політики в Україні стала Угода про асоціацію з Європейським Союзом, ратифікована Україною у 2014 році. Забезпечення рівних можливостей жінок і чоловіків, боротьба з дискримінацією – важливі цілі співробітництва, визначені Угодою.

Ці принципи у комплексі з використанням найкращих практик ЄС дали змогу підготувати «Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року». Також у 2016 році проблематику гендерного балансу в державних структурах включили до «Стратегії розвитку державного управління на період 2016-2020 років».

7 червня 2017 року було запроваджено посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики. Проте, як пише аналітичний центр «Обсерваторія демократії», серед фактичних механізмів впливу новоствореної позиції – здебільшого інформаційні та експертні функції. Зокрема, одержання інформації від посадових осіб та організацій, підготовка запитів та звітів, інформування громадськості через засоби масової інформації про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, право ініціювати створення експертних груп та скликати наради, а також брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів та інших урядових структур з правом дорадчого голосу.

Більше того, заснування цієї посади не впливає на автоматичне збільшення бюджетного фінансування державних програм або кількості заходів із гендерної політики.