Юлія Бунь-Волкотруб, скрипалька, артистка симфонічного оркестру Черкаської обласної філармонії 

 

Найбільш яскравий спогад із дитинства – сильний шторм на Дніпрі. Ми з татом пішли на риболовлю, і він застав нас саме там... Тоді було дуже страшно, з'явилося відчуття беззахисності перед стихією, яке пам`ятається і досі...

 

В дитинстві мріяла швидше вирости, напевно як і всі діти. Зате з віком, коли розумієш, скільки обов'язків і відповідальності з'являється в дорослому житті, знову хочеш повернутися в ту безтурботну пору дитинства. В юному віці мріяла стати слідчим. Мені здавалося, що ця професія дуже відповідає моєму характеру та вродженим здібностям до аналітичного мислення.

 

Пам'ятаю, що мені було дуже цікаво розгадувати розв'язку детективів на самому початку фільму чи книги. Я любила математику, мені легко давалися точні предмети. Одним словом, ніколи не подумала б, що займатимуся музикою, сприймала її скоріше як хобі. Тим паче, мої батьки — представники технічних наук, музикантів у роду не було. Музикою почала займатися у п'ятирічному віці, але повністю й осмислено пов'язати своє життя із нею вирішила тільки декілька років тому.