Продавець взуття, робочий на заводі та розповсюджувач газет – з чого починали свій трудовий шлях відомі черкащани.

Про це повідомляє in.ck.ua.

Перша робота залишається в пам'яті надовго. Більшість людей заробляє перші гроші в шкільні та студентські роки. І тодішні "професії" далеко не завжди можна назвати престижними або високооплачуваними. 

Перший мільйон я заробив у 13 років

"Перша робота була під час літніх канікул у бабусі в селі. Я тоді був маленьким і мріяв заробити грошей для себе. "Мені тринадцятий минало, я пас корівок за селом", працюючи на приватній фермі. Важко було проводити цілий день на природі. З 6 ранку і до 8 вечора я стежив за стадом. А одного разу в мене загубилася корова. Тоді її шукали цілий день і знайшли в сусідньому селі.

Через місяць я став мільйонером і на зароблені 2 мільйони рублів зміг втілити в життя юнацьку мрію: купив джинсовий піджак – пік тодішньої моди підлітків. Носив я його всього місяць. Наступного року піджак став на мене замалим. У такий спосіб я усвідомив, що в світі є речі важливіші, ніж мільйони і "шмотки", - розповідає поет Олексій Юрін.

Сподівався заробити великі гроші, не докладаючи зусиль

"У студентські роки я близько півроку працював у магазині комп'ютерної техніки. Вважаю, що головне в роботі з людьми – це терпіння. Є таке поняття в торгівлі: клієнт завжди правий, а якщо ні – дивися пункт перший. Тому доводилося шукати підхід до різних людей, а недосвідченому працівнику це зробити складно. Будь-який клієнт може підняти або зіпсувати настрій на цілий день. У перший місяць я заробив 1000 грн. Ця робота не виправдала мої очікування. Тоді я думав, що зможу заробити великі гроші, не докладаючи зусиль.

Найскладнішим для мене виявилося, як кажуть, "втюхати" товар. Ніхто нікого не обманював, просто не договорювали правди. Потрібно було досконало знати прайс, всі позитивні та негативні якості товару. Але мінуси потрібно було показувати як особливості та плюси. Іноді нам ставили завдання продати товар, який лежав на складі декілька років. Я не любив продавати неякісний товар. Адже претензії клієнт у будь-якому випадку виставляє продавцю, і це залишається на моїй совісті", - згадує професійний більярдист Артем Пурик.

На першій роботі я добре зрозумів несправедливість життя

"За часів моєї юності було мало можливостей заробити для себе. Вперше я спробував працювати в 9 класі. Це була важка фізична праця на заводі з виготовлення цегли та плитки. Мене влаштувала на роботу мама. Вона хотіла показати, що таке фізична праця. Такий виховний процес... І я дійсно дуже добре зрозумів всю несправедливість життя. Обіцяли заплатити одну суму, а заплатили набагато менше. За місяць роботи я зміг купити собі тільки шорти. Але це був корисний і цікавий досвід.

Коли вчився в інституті, пішов працювати "менеджером", а по суті займався бартером. Суть роботи полягала в обміні одного товару на інший, і так декілька разів. Існував певний цикл обміну. Працював на мережу аптек, але міняли абсолютно різний товар, наприклад, вугілля – на ізолятори, ізолятори – на продукти, а продукти – на ліки. Зате на цій роботі я відвідав практично всю Україну. Спочатку було трохи страшно, особливо переживав за оплату праці, адже це був "сезон" обманів на початку 90-х. Зате на цій роботі набув досвіду спілкування з різними людьми", - ділиться фотограф Олексій Бадер.

Працюючи на ринку, завжди потрібно бути готовим до конфліктів

"У 12 років пішов працювати підсобником на приватне виробництво вентиляційних шахт. Ми з хлопцями грали у футбол, коли до нас підійшов чоловік і запропонував роботу. Влаштувалися туди більше з цікавості. Ми вирізали з металу спеціальні кріплення і конструкції, потім робили повітроводи. Робота була складна і неприбуткова. В день я заробляв 30 грн, але мені цього вистачало. Гроші відкладав на велосипед.

Через певний час почав поєднувати першу роботу з торгівлею на центральному ринку. У мого батька було декілька точок з продажу взуття, я почав працювати на нього за відсоток від продажів. Проводити цілий день в розжареній сонцем ятці було нестерпно, неначе у мікрохвильовці. Але згодом втягнувся. За день доводилося спілкуватися з великою кількістю людей. Траплялися різні ситуації: часто намагалися обдурити або вкрасти товар. Згодом почав працювати з молодшим братом. Ми тоді влаштовували змагання, хто більше продасть. Може, завдяки такому азарту нам вдавалося заробити більше, ніж на інших точках. Це був цікавий досвід", - коментує ведучий заходів Дмитро Зборовський.

Хобі принесло мені перший заробіток

"Моєю першою роботою була вишивка виробів з бісеру. Я і зараз інколи вишиваю ікони на замовлення. А почалося це ще зі школи. Коли я хворіла, завжди вдома вишивала. Пізніше це переросло в хобі. Я вишивала для весільного салону аксесуарів подушечки для обручок, ікони для вінчання, прикраси. Протягом певного часу співпрацювала з відомим українським дизайнером і створювала різні прикраси на замовлення.

Така праця вимагає терпіння та фантазії. Над багатьма роботами доводилося сидіти по 12 годин. Але це не постійна робота, від замовлення до замовлення. За свою першу ікону я заробила 300 грн. А на своєму весіллі я запропонувала свою ікону, як лот для конкурсу. Була здивована, що її купили за 2200 грн", - розповідає тренер з тайбо Анна Тарапата.

За розповсюдження газет я отримувала 80 грн на місяць

"Першою моєю роботою була колядка. Заробітки були неабиякими: цукерки я їла до березня, а кишенькові гроші водилися до квітня. А якщо серйозно, то вперше щомісяця отримувала зарплату за поширення безкоштовних рекламних газет. Заробітки були смішні – до 80 грн на місяць. Але для школярки у 2002 році це була гарна сума. Сама робота мені подобалася. По-перше, це прогулянка містом, по-друге, я відкрила для себе багато цікавих місць, магазинчиків і офісів. Хоча були і такі люди, яких дратувало, що їм несуть "макулатуру". Саме тоді я навчилася не сприймати близько до серця людський негатив", - згадує ведуча, конферансьє Ірина Тітовська.