Газетяр-життєлюб. Це про черкащанина Андрія Балабушкіна. Через рідкісний недуг чоловік втратив ноги та руки. Утім, зберіг любов до життя. Ось уже десять років Андрій продає містянам пресу.

 

У його “арсеналі” лише старенький візок та бажання заробляти на життя, йдеться в сюжеті vikka.ua.

 

Свіжу пресу у кожні руки. Це девіз 45-річного Андрія Балабушкіна. Чоловік працює у середмісті вже більше десяти років. І це все – попри тяжкий недуг. Рідкісне судинне захворювання позбавило Андрія кінцівок.

 

Андрій Балабушкін, газетяр: “Одну ногу відрізали, через два роки другу ногу, через рік руку, через два роки іншу рук”

 

Відраду, зізнається Андрій, знайшов у роботі.

 

Андрій Балабушкін, газетяр: “Я приїхав, почав робить. Всі нормально до цього віднеслися. За десять років у мене вже є свій контингент людей, які покидали кіоски і йдуть до мене, купляють, щоб дати мені заробить”

По улюблену газету до Андрія йдуть з усього міста. Серед постійних покупців – пенсіонерка Валентина Миколаївна. За десять років, каже жінка, жодного разу не бачила Андрія похмурим.

 

Валентина Миколаївна, жителька м. Черкаси: “Обслуговуванням задоволена і майже щотижня купую тут газету. Дуже позитивний і дуже добрий чоловік”

Із самого рання до пізнього смеркання Андрій на газетній передовій, каже його подруга Валентина. Вона, як і решта тутешніх, називає його “людина-совість”.

Продавчиня: “Дуже хороша людина, заробляє своєю працею. Працює, ніколи не просить нічого. Буває, що поломане у нього щось, то всі ми допомагаємо. Візок часто ламається у нього бідного”

 

Газетяр зізнається: кожна поїздка на роботу – як лотерея. Бо старенький візок дедалі частіше ламається. А лагодити його – задоволення не з дешевих. Та й держава допомагати не поспішає.

 

Андрій Балабушкін, газетяр: “Немає верхніх кінцівок, управлять не зможеш, не положено. Держава не дає”

Щодня Андрій долає на старенькому візочку з десяток кварталів. Купити новий не дозволяє мізерна пенсія. Адже вартість такого чотириколісного помічника близько трьох тисяч євро. Допомогти йому може лише небайдужість черкащан.