Черкаському музиканту Тарасу Аврамченку - 22 роки. З 6-ти років він займається музикою, з 9-ти грає на барабанах. У 14 років хлопець уже давав перший тур у Америці з власним гуртом Hiper Chel, де був ударником, у 17 заснував гурт 4F!lms, де і зараз продовжує бути клавішником, вокалістом і автором пісень, пише Narodua.com.

 

Але, не дивлячись на захоплення музикою, що триває все життя, Тарас закінчив магістратуру за фахом психолога і зараз працює за професією у Гуманітарно-правовому Ліцеї.

 

Дитинство

 

- Дитинство було цікавим. Тато мій займається музикою, але більше не як музикант, а як організатор концертів, фестивалів. Тому я змалечку постійно був на рок-концертах, мав до цього якесь відношення. Це надихнуло мене займатися музикою.

 

Їздив разом з батьком у тури по Україні.

 

Також згадую свого першого вчителя гри на гітарі. Він приїхав із Санкт-Петербурга, хоча родом — з України. В мене вийшло з ним позайматися лише кілька місяців, і він мені дуже багато чого дав. Згодом вчитель поїхав і я його більше не бачив.

 

Моя мама — психолог. Мабуть, з цим і пов’язаний вибір професії. Вона викладає на кафедрі психології і багато подорожує у справах по Європі, відвідує конференції, виступає на них. І з дитинства я часто їздив з нею. Нещодавно готував доповідь про тероризм і згадав, як був з мамою у Росії і слухав лекцію на цю тему. Там це досить актуально, бо ж країна велика і проблеми у цій сфері є. Особливо зараз це виглядає доволі комічно, бо Росія сама створює у Україні терористичні угруповування.

 

- Якщо ти вже торкнувся цієї теми, а як ставишся до політики у мистецтві?

- Я вважаю, що ці поняття не повинні змішуватися. Але, пропри це, кожен повинен мати свою громадську позицію. Це не моє — писати пісні, пов’язані з ситуацією у країні. Хоча, можливо, я зміню свою думку.

 

Американський тур

 

- Тур був організований британською благодійною організацією Hope Now. Це відбулося в 2008 році, тоді мені було 14. Це був для мене великий поштовх, аби займатися музикою.

У цьому турі ми збирали кошти на відбудову черкаських дитячих будинків. На щастя, кажуть, зібрали велику суму заради доброї справи. Можливо, я тоді не до кінця розумів, наскільки це благодійно і класно. Лише зараз усвідомлюю, як мені пощастило.

 

У турі ми грали у 7 штатах, виступали у американських школах, меріях, інших громадських закладах. Іноді навіть грали у одному місці по кілька разів. У кожному місті ми були буквально лише по одній добі, виступали і швидко їхали далі.

 

- Чи бували казусні випадки?

- Так, пам’ятаю свій перший виступ. Це було у парку 50-річчя в Черкасах. Мені було 7 років, я забув слова і просто стояв на сцені, пританцьовував до кінця концерту. І другий, як перший концерт нашого гурту був, то я, коли йшов зі сцени, то забув витягти кабель з комбіка і він впав на ударну установку.

Пісні

- Пишу українською та англійською, в основному про любов. Намагаюся, аби пісні були хоч і різними мовами, але в одному стилі. Іноді не можеш сказати те, що хочеш, українською, і пишеш англійською. І навпаки.

 

- Іноді автори розповідають усілякі фантасмогоричні історії про написання пісень і музики, про те, як несподівано приходить натхнення тощо. З тобою таке траплялося?

 

- Мабуть, такі історії вигадують¸ аби люди повірили, що це так класно, так важко. От я просто сиджу іноді і думаю, що треба написати щось нове, сідаю і пишу. Іноді, звісно, приходить натхнення , коли пісні – це відбиток твого настрою.

 

Я не знаю, як інші пишуть, але у мене так. Першу пісню я написав у далекому дитинстві, у 2 чи 3 роки, а от більш-менш осмислено почав писати у 13 років. Уже фактично місяць роблю кавери, уже є готові на Плач Єремії та Океан Ельзи. До цього нічого подібного не пробував. Є лише одна проблема – погано запам’ятовую тексти.

 

Команда

- Я нещодавно зрозумів, що ми – справжній сформований колектив, що ми — команда, і збираємося не просто так. Це головне, що поки у нас є. У плані заходів ще є над чим працювати, є гарні пісні, але ще кращі — попереду. Зараз якраз нові записуємо. Хотілося б, звісно, концертів у Європі. Усе ж наші пісні направлені і на іноземного слухача. Але це поки у майбутньому.