Близько року тому фотограф Андрій Двуличанський почав виготовляти світильники ручної роботи (shadowboxes). Поєднуючи світло та тінь, такі бокси ніби оживляють казкові сюжети.

Про незвичайне захоплення, тонкощі робочого процесу та замовників із закордону сайт vikka.ua спілкувався з майстром.

"Якось побачив, як на одному сайті щось подібне робить хлопець, і вирішив спробувати. Правда, те відео "припадало пилом" у мене в закладках більше року, аж нарешті дійшли до нього руки. Перший шедовбокс був пробний. Я визначав, які матеріали треба застосовувати, підбирав товщину паперу, його текстуру. Так поступово виробив власну техніку", – розповідає Андрій Двуличанський.

Перший світильник Андрій зробив сестрі на подарунок. Згодом були замовлення і за кордон, зокрема до Німеччини та Великобританії.

"Перший відгук із Великобританії поки що був найтепліший. Я дуже переживав, як посилка доїде на таку далеку відстань, але, на щастя, світильник дістався до кінцевої точки благополучно. Замовник написав, що презентував подарунок дівчині і її вдалося вразити та здивувати", – пригадує майстер.

Андрій зізнається: у нього часто запитують про нюанси роботи, цікавляться і виготовленням самого боксу і освітленням.

"У плані технічного виконання тут немає нічого складного. Цьому може навчитися кожен, у кого є художня жилка. Звісно, потрібні також і час, і досвід, і бажання зробити це естетично. Проте коли виріб справді вдається, то справляє враження на людей", – зазначає хлопець.

Для виготовлення світильників Андрій використовує паперові діорами, оформлені в рамках із пластмаси і деревно-стружкові плити (ДСП) зі світлодіодною підсвіткою. Найперше підбирається картинка, і треба чітко розуміти, де буде перший шар паперу, а де останній, і як вони взаємодіятимуть між собою.

"Шарів може бути і вісім, і п'ятнадцять. Все залежить від складності зображення. З ескізу ці зображення переводяться на папір, а далі все вирізається. Потім шар за шаром з’єднуються. Коли картинка зібрана, можна підбирати освітлення", – розповідає про робочий процес майстер.

А от стосовно освітлення вибір не надто великий, окрім білого кольору є ще чотири відтінки: зелений, синій, червоний і жовтий. Саме від вибору освітлення і залежить, як заграє картинка.

"Буває, що одразу бачиш, який колір використати, але на практиці дивишся, а це не зовсім те, на що розраховував – світло падає, а картинка не грає, не жива. Тоді пробуєш інші відтінки. Минулого разу спрацювало лише тоді, коли повернув картинку від джерела освітлення на 180 градусів, і потрапив у яблучко",  – пригадує Андрій.

Майстер розповідає: найважче організувати процес через специфічність матеріалів, які не завжди у нас можна знайти. Приміром, рамки він виготовляє власноруч тільки завдяки тому, що має доступ до виробництва.

"Був етап, коли шукав лезо для макетного ножа (ним вирізають зображення на папері). А у нас тільки два магазини, де можна придбати художні приладдя, і ні в одному, ні в іншому їх не було, а були самі ножі. Тоді я вирішив самотужки робити леза", – розповідає майстер.

Андрій зазначає: такий світильник можна вписати у будь-який інтер’єр завдяки варіаціям з розмірами, матеріалами та сюжетами.

"Особисто я роблю акцент на м’якості і універсальності, так, щоб можна було і в дитячій кімнаті прилаштувати світильник. За потреби матеріали замінюють і коробка з білого пластику стане дерев’яною жовтого чи червоного відтінку. Для стилю хай-тек можна використати чорний чи білий колір або ж навіть їхнє поєднання", – пояснює майстер.

Утім, Андрій Двуличанський констатує: подібні вироби не з дешевих, тож здебільшого їх замовляють на подарунок, коли хочеться презентувати щось оригінальне, те, чого немає на масовому ринку.