Аліна Сенченко живе та працює у Ванкувері, куди її привела мрія – займатися мистецтвом та вчитися у найкращих. Черкащанка займається фотографією у нестандартному стилі. Крім того, дівчина намагається донести канадцям незаангажований політикою погляд на події в Україні. З талановитою черкащанкою спілкувався кореспондент сайту vikka.ua.

У своїх роботах 26-річна художниця використовує різні матеріали, зокрема і живопис, відео, інсталяції. Наразі вона працює над картинами маслом. Виставляється у невеличких галереях у Ванкувері. Їх називають Artist-Run centres. Це означає, що цю галерею ведуть такі самі митці чи куратори.

З України черкащанка поїхала у 19 років. Вона з самого дитинства знала, що хоче стати митцем. Аліна глибоко переконана, що ці люди є очами суспільства. На початку ж свого шляху дівчина намагалася отримати більш практичну та традиційну професію.

"У Черкасах я навчалася в коледжі на менеджера. Розуміла, що це не моє та потрібно щось змінювати. Я почала ходити до художньої школи імені Данила Нарбута, відвідувати фотогурток. Тоді й почалося моє захоплення фотографією", – пригадує Аліна Сенченко.

Каже, що найбільше досягнення у її житті – мати можливість бути митцем, як би то важко не було. Аби навчатися сучасній фотографії, дівчина спочатку відправилася до Каліфорнії, а вже потім у омріяне місто Ванкувер.

"Це через те, що мені не вистачило балів при здачі тесту на англійську мову. Я його 4 рази здавала. Тут я навчалася у коледжі в Силіконовій долині. Це був дуже важкий рік. Після року навчання на фотографа я перевелася до Канади. Обирала між Торонто та Ванкувером, але зупинилась на Ванкувері. Там живуть та працюють всесвітньовідомі фотографи: Джеф Вал, Родні Грам, Іан Валес, Стан Доглас", – розповіла черкащанка.

Окрім кумирів, Аліна також була зацікавлена в Університеті мистецтва і дизайну імені Емілі Карр.

"Надихнула на ці кроки мама. Батькам щиро дякую за підтримку та допомогу. Також вдячна агенції, яка зі мною працювала, за поради і кваліфіковану допомогу. На шляху я зустріла дуже багато людей, які підтримували і яким я дуже вдячна", – каже черкащанка.

Вона порівнює життя у Канаді та Україні, менталітет, соціально-політичний курс. Каже, що деякі речі її дуже вразили.

"Певно, на першому місці – як люди ставляться один до одного: з повагою, посмішкою, доброзичливістю. І в цьому різниця з Україною. Тут немає значення, багатий ти чи бідний. Ти, насамперед, – людина і тебе ніхто не засуджує. А ще тут не простежується нахабна корупція, яка, на жаль, в Україні на всіх рівнях життя. Жінці у Канаді набагато легше реалізуватися. Також вразило те, що люди тут також працелюбні і сплачують високі податки, але ці сплати можна побачити у структурі міста. Прості речі, як дороги, зупинки, спортивні комплекси, чистота на вулицях – це норма життя, яка повинна бути і в Україні", – переконана фотограф.

При цьому вона зазначає, що з кожним роком Ванкувер стає все дорожчим містом для життя. Там розбудова елітного житла відсовує та руйнує багато районів, що також свідчить про свої підводні камені в галузі управління містом.

Свою мистецьку практику вона називає концептуальною, тобто, ідея в ній на першому місці.

Інталяція Precarium у галереї,групова виставка. Фото з архіву Аліни Сенченко

Інталяція Precarium у галереї, групова виставка. Фото з архіву Аліни Сенченко

"Фотографую я різні речі, в залежності від ідеї, яку маю. Для прикладу, у 2014-му – в той час, коли в Україні була Революція Гідності, я робила проект про "кольорову революцію". Мені хотілося показати, що всі ті люди, які прийшли на Майдан, стояли там зі своїм болем та надіями – це не просто натовп, це індивідууми. Я роблю свої проекти про Україну, бо мене це турбує. При цьому я можу висловлювати свої ідеї лише з тієї позиції, з якої про це знаю", – розповідає Аліна Сенченко.

Інсталяція Аліни під назвою Everything moves, everything turn and there is no end у галереї. Фото з архіву Аліни Сенченко

Вона зізнається, що їй важко відділити себе від того місця, де народилася та виросла. Її виставка тоді складалася з кількох компонентів: банерів, колажів, вирізаних фотографій, портретів. 

Інсталяція Аліни під назвою Everything moves, everything turn and there is no end у галереї. Фото з архіву Аліни Сенченко

"Я використовувала знайдені з архівних відео зображення на довгому кольоровому сувої з текстом, який слугував майже як банер. Зображення звисали зі стелі і відвідувачі могли відчути себе так, наче перебувають у натовпі. Також частиною цієї виставки були 4 колажі, вирізані та склеєні докупи з облич сучасних та минулих тиранів. Я працюю з фотографією у нестандартному стилі і намагаюсь кинути виклик стандартному уявленню про фотографію", – зазначає фотограф. А на питання, кому спрямована її творчість, відповідає по-філософськи. "Чи пише поет свої вірші для когось? Я насамперед роблю це, бо я не можу це не робити, бо мені життєво необхідно це робити, бо в мене є ідея і я можу показати її візуально", –  пояснює митець.

Виставка-колабація Human in my bed з письмеником з Естонії. Фото з архіву Аліни Сенченко

Черкащанка каже, що художники займаються творчістю не завжди з наміром отримати прибуток. Інколи у проекти доводиться вкладати свої гроші.

"Такі, як я, працюють на трьох роботах, а потім із зароблених коштів платять за друк та свою майстерню. Знову ж тут постає більш важливе питання: чи робить художник, фотограф, поет свої роботи тільки для того, щоб їх продати? Скільки заробляв Ван Гог чи Тарас Шевченко?", – говорить Аліна Сенченко.

Нещодавно черкащанка вийшла заміж. Її чоловік також мешкає у Канаді і також стосується до мистецтва.

Аліна, її чоловік та подруга готуються підвішувати її фотографію. Фото з архіву Аліни Сенченко

"Мій чоловік – арт-куратор та професійний арт-інсталер. Займається цим уже майже 20 років і зараз готується до відеоінсталяції у галереї Ванкувера R-Space", – розповідає Аліна.

У планах молодят відвідати Україну та здійснити подорож батьківщиною черкащанки.

Крім того, Аліна Сенченко поділилася особистими планами та мріями.

"Хотілося б менше працювати та більше часу проводити у майстерні. Також я хочу продовжити навчання і закінчити магістратуру, викладати в університетах. Мрію бачити більше митців з України у всесвітніх галереях. Підстави для цього є: ми маємо багато талановитих людей і нам є що сказати", – зазначила мисткиня із Черкас.