Хтось на своє 18-річчя мріє отримати нову шубу, хтось коштовності, хтось машину. А черкащанка Дарина Бузовська, яка навчається в Києві, захотіла на повноліття незабутні враження від подорожі у Львів… автостопом! З цієї мандрівки розпочалися її подорожі без послуг туристичних фірм (а отже, й без іноді захмарної платні). “Черкаський край” пропонує читачам розповідь Дарини про її перші враження від поїздок, на які не кожен зважиться.

 

«Сміливі завжди щасливі»

 

Мене завжди захоплювали розповіді друзів, які часто подорожують Україною безкоштовно. Тому і я вирішила святкувати свій день народження таким незвичним чином. Спочатку здавалося, що все це зовсім просто й нестрашно. Але коли ми сіли в столичне метро, щоб доїхати до Житомирського шляху, почалося моє хвилювання. Дуже боялася, що батьки дізнаються і насварять, що ніхто не захоче нас підвозити… Доволі довго ми йшли до підходящого для «стопу» місця, а коли зупинилися й стали подавати знаки водіям, то за лічені п’ять хвилин біля нас пригальмувала машина, яка їхала прямісінько до Львова!

 

Олег і Марина (власники автомобіля) самі з Калуша, коли почули, що в мене день народження, сказали: «То будемо ввечері це відзначати». Я, звісно, віджартувалася, не сприйняла це всерйоз, але ввечері ми заїхали на заправку і вони привітали мене з днем народження пляшечкою вина, яку всі дружно (окрім, звичайно, водія) в машині відкоркували! Упевнена, що побажання, які того вечора звучали з вуст ще вранці незнайомих людей, були від щирого серця. Я добре запам’ятала слова Олега: «Нічого не бійся, будь сміливою, бо сміливі завжди щасливі». З того часу я і керуюся цим гаслом по життю.

 

 

А може, в Європу?

 

Ще кілька місяців після вдалої поїздки до Львова я марила спогадами, адже вдалося багато побачити, знайти нових друзів. Врешті-решт наважилася на нову поїздку — за кордон. Вирішено — зроблено: за десять днів ми з друзями проїхали близько 2500 кілометрів, побувавши в чотирьох країнах та шести містах: Львів, Краків, Брно, Братислава, Будапешт, Ужгород. За цей час ми змінили понад 20 автомобілів та багато нового навчилися й дізналися.

 

Виявляється, в подорожуванні автостопом не все так просто, є певні правила. Найперше і найголовніше: знайти вдале місце. Якщо в Україні це досить легко, то в європейських містах з їхніми величезними автомобільними розв’язками, кільцевими дорогами та автобанами, де взагалі заборонено ходити, ми трошки потерпали. Нерідко доводилося йти годину-півтори. Хоча, з іншого боку, більше 10-15 хвилин ми майже ніколи не чекали. Варто також дивитися на ситуацію очима водія, щоб йому було легко помітити вас і зупинитися, не наражаючи себе на всілякі штрафи (в Європі з цим дуже строго).

 

Друге, але не менш важливе правило: розраховувати свій час. На це необхідно зважати насамперед взимку, коли день короткий. Як показує практика, ввечері машину спинити майже нереально, бо навіть якщо водій вас помітив, він банально побоїться брати когось у темну пору доби. Але й тут не варто панікувати — в таких випадках слід проситися вийти на заправці. Там можна з кимось домовитися.

 

І ще одне правило: не ходити автобаном. Зізнаюся, двічі нас «підвозили» поліцейські автівки. В Польщі хотіли стягти штраф 20 злотих, але нам пощастило і все обійшлося. В Угорщині на нас подивилися як на хворих і сказали, що на автобані ніхто не спиняється, підвезли нас до найближчої зупинки. Тепер, навчені власним досвідом, ми ходимо за відбійниками, на проїжджу частину автобану не ступаємо і більш пильно придивляємося до автомобілів.

 

Нові відчуття й емоції — нагорода за ризик

 

Мандрівка автостопом дарує ней­мовірне відчуття свободи та легкості. Хоча, звичайно, таїть певні небезпеки. Майже завжди з водіями можна завести розмову й дізнатися щось цікаве про країну, місцеві порядки й таке інше. Часто нас ще й пригощають місцевими смаколиками. Так я, наприклад, вперше скуштувала справжні турецькі халву та лаваш. Розуміння того, що тобі допомагають просто так, підсилює віру в добрих людей, яких насправді багато навколо. Також дуже радує незалежність від квитків і можливість вибору наступного пункту призначення в будь-який момент. Щоб ти там собі не планував, дорога завжди вносить свої корективи. Таким чином формується здатність знаходити вихід із будь-якої ситуації та швидко орієнтуватися на місці. Ну й останнє — це безкоштовно, а що ще треба студенту для повного щастя?