Згідно з опитуванням ЮНІСЕФ в Україні, проведеного 2017 року, 67% дітей систематично зтикаються з переслідуваннями, пов’язаними з дитячою агресією, і її найтяжчим наслідком є дитячі самогубства.

Про це інформує прес-служба ГУ НП у Черкаській області.

Для більшості дітей поняття булінгу знайоме, і вони підбирають йому синоніми: хуліганство, насильство, цькування чи, навпаки, ігнорування. Такі дії можуть мати фізичний, економічний, психологічний, сексуальний і кібер-вимір.

Правоохоронці наголошують, що насамперед педагогам і батькам слід реагувати першими на прояви підліткової жорстокості. Якщо неможливо розв’язувати цю   проблему самотужки, то потрібно негайно звернутися до правоохоронних органів та психологів.

Що потрібно знати батькам?

Якщо дитина не побачила підтримки у школі, то чому не говорить батькам відразу? Спочатку дитина мовчить, так як вважає, що все не так серйозно, скоро все пройде або що сама впорається.

Коли ситуація погіршується, вона може заговорити про проблему, але при цьому полегшивши те , що відбувається, так як боїться, що реакція батьків буде занадто бурхливою.

Батькам потрібно дати інструктаж, чітко і без паніки.

Пояснити, що якщо це стало регулярним, то потрібно підключати вже дорослих, що сам він це не зупинить. Мало того, у поодинці подібне не зупинить ніхто і ніколи. Це не слабкість дитини, це закон - "один у полі не воїн". Коли дитина побачить, що до проблеми підходятьне з істерикою, а конструктивом, тоді почне давати інформацію. І ось тут починається батьківська ювелірна робота зі школою і батьками інших дітей.

Що робити, коли з'явилися перші ознаки цькування?

Поради підлітку:

1.Пильнуй за колективом. Визнач лідера, свиту і тих, хто непопулярний. Є два шляхи. Або безпосередньо налагоджувати контакт із лідером, або знайти підтримку серед тихих мовчунів, і у них дізнатися, що і як відбувається. Це, якщо колектив для тебе новий. З агресором варто спілкуватися наодинці, при свідках він не піде на контакт, буде на ту саму публіку працювати. А от в ситуації один на один є шанс нормально поговорити і прояснити позицію.

2.Якщо це свої люди, то треба змінювати поведінку і свою реакцію на їх випади: аналізуй, що їх більше підбадьорює і роби навпаки.

3.Не розумієш як краще вчинити, запитай у старших. Краще, у старших учнів, у них є свіжий і сучасний досвід. Батькам (іншим дорослим) теж скажи: будь-який досвід важливий, він дозволить знайти свій шлях.

4.Не сподівайся, що все закінчиться саме собою. Що переслідувачам рано чи пізно набридне. Як говорив психолог Михайло Литвак: «Надія помирає останньою, але її треба вбивати першою» для того, щоб почати діяти. Шукай способи, як змінити ситуацію, читай, аналізуй, знаходь помічників.

5.Міняй те, що можна змінити. Якщо є очевидні неохайності - виправ. Якщо щось непоправно, якщо це необхідність (окуляри) або твоя фізіологічна особливість, просто тримай спину рівно, а погляд прямо Це аналогія із тваринним світом. Підібганий хвіст - визнання поразки. Гучний рик - готовність до бою. Знаки тіла - дуже важливі, тренуй їх.

6.Якщо при "сутичці" не можеш сказати ні слова, у тебе тремтить голос, просто задумливо мовчи, але дивись в очі. Погляд повинен таким, щоб у ньому читалася твоя позиція і все, що ти хочеш сказати, але не можеш. Розумію, що сказати простіше, ніж зробити. Але ти тренуйся перед дзеркалом, коли ніхто не бачить. Звичайно, після тренування погляду, треба буде вчитися відповідати (див. п 4). Шукай формулювання, звернися за допомогою.

7.Знайди альтернативне коло спілкування поза школою. У тебе точно є талант і захоплення, йди до себе подібним. Навіть під час пошуку себе, перепробувавши кілька видів занять, ти зустрінеш багато нових хлопців, а можливо, і друзів, зможеш отримати підтримку і зміцнити віру в себе.

Поліцейські закликають підлітків ніколи не замовчувати про подібні випадки, негайно інформувати шкільного психолога, вчителя, батьків, телефонувати на національну дитячу гарячу лінію за телефоном ‎‎0-800-500-225 або в поліцію – 102. Тому, що булінгпереростає в насильство, за яке настає відповідальність. Якщо дитина не досягла 14 років і завдала тілесних ушкоджень іншій дитині, відповідальність покладається на батьків.