Уродженець Чорнобаївщини Валерій Сліпенко під загрозою повної втрати зору. Зір чоловіка почав падати ще до війської служби, однак після повернення з АТО ситуація значно погіршилася.

Про це повідомляє Про Все.

Півтора року Валерій відслужив у зоні бойовик дій. Мати чоловіка - Віра П'янкова - говорить, що довгий час навіть не знала про те, що її син на передовій. Щоб жінка не хвилювалася Валерій говорив, що він не в АТО, а служить у військовій частині на мирній території.

- Але материнське серце відчувало, що він мені щось не договорює. Бувало таке, що мене серед ночі підкидало і я ні з того, ні з сього починала молитися, - пригадує жінка.

Про сина розповідає, що до того, як піти служити, він малював картини.

- Він у мене художник. Ми орендували сусідську хату й там облаштували для нього невелику майстерню. Але тепер він і малювати не може, бо майже не бачить, - крізь сльози промовляє вбита горем мати.

Те, що зір слабшає, Валерій  відчув ще на війні, а коли повернувся додому, стало ще гірше. Та чоловік думав, що нічого страшного немає, мовляв, вилікують, або ж окуляри пропишуть. Тим більше, що коли проходив комісію перед службою, нічого насторожуючого фахівці не помітили.

Та зарадити черкаські офтальмологи нічим не змогли. Бо ж діагноз виявився шокуючим – на зоровому нерві лікарі побачили чималу пухлину.

- Лікарі йому казали, що розпочинати лікування потрібно було значно раніше. Але ж він увесь час був в АТО, - каже Віра Іванівна. - Його направили  на операцію до інституту нейрохірургії до Києва.

Утім врятувати зір лікарям вдалося лише на одному оці, й то лише частково. Однак і ті відсотки зору, що лишилися, можуть назавжди зникнути, якщо АТОвця не відправити на лікування за кордон.

- Пухлина настільки велика, що лікарі не змогли видалити її повністю. Зараз ми чекаємо на результати нових аналізів, потім треба їхати на лікування за кордон, бо в Україні таких операцій не роблять. Залежно від результатів аналізів, лікарі порадять нам іноземну клініку, але грошей на таке лікування у нас немає, навіть на саму поїздку не назбираємо. А медики кажуть, що це єдина надія, аби врятувати сина та хоча б частково зберегти йому зір. Інакше він взагалі не бачитиме, - говорить мати чоловіка.

Найважче те, бідкається вона, що син вже починає втрачати надію та навіть каже, що не хоче жити. Мовляв,  пройшов війну, де над головою свистіли кулі, і лишився живим, а тут, вже вдома, з ним трапилося таке нещастя, яке завдає горя не лише йому, а й рідним.

- Його намагаються підтримувати друзі. Приходять й забирають на прогулянку селом, намагаються підбадьорювати, - каже мати. – Ми йому навіть всієї правди про ситуацію з зором не кажемо.

Реквізити для допомоги

Номер рахунку матері в Ощадбанку 26253000098150 (П'янкова Віра Іванівна)

Тел. Віри Іванівни – (098)53-29-849