Село – це колиска нашої Батьківщини. Бо саме воно і годує нас, і трепетно зберігає національні традиції для нащадків. Проте наші можновладці демонструють сьогодні тільки патріотичний антураж, а на українські села давно махнули рукою.

Минулого тижня я побував на хуторі Хмільному в гостях у ветерана Великої Вітчизняної війни та праці Василя Миколайовича Садового. Нещодавно йому виповнилося 100 років. Це – людина-легенда. Героїчно воював. Усе життя, не покладаючи рук, трудився в місцевому колгоспі. Виховав чотирьох доньок, які стали прекрасними людьми. Має багато внуків і правнуків. І сьогодні найбільше хвилюють дідуся не вікові недуги, а той безлад, який нині є в Україні. «Не за таке майбутнє, – каже дід Василь, – я воював. Не за таке...». Скільки болю й відчаю було в його словах… Скільки докору… Так соромно мені ще ніколи не було. Начебто й сам винен у тому, що відбувається в країні.

Всі зустрічі з виборцями щоразу завершуються теплими словами

Щодня об`їжджаю села Черкащини. Нещодавно побував на Канівщині. Прохорівка, Сушки, Потапці, Лазерці, Грищенці, Тростянець, Литвинець. Ковалі, Озерище, Келеберда, Ліпляве, Гамарня, Кононча, село Хмільна й хутір з такою ж назвою. Скрізь одне й те саме... В половини населених пунктів немає газу. Погані дороги, занедбані клуби, безробіття, мізерні зарплати й пенсії. Молодь покидає села в пошуках роботи, пенсіонери ледве животіють… В одних селах зникла вода в колодязях – «постаралося» сусіднє підприємство, яке качає її не з Дніпра, а зі свердловин. В інших, навпаки, затоплюються земельні ділянки, бо яри, які захищали їх від затоплення, давно вже розорані. Озера й ставки або повисихали, або ж ті, хто їх привласнив, не пускають до них місцевих жителів. Навіть хлібокомбінату на Канівщині немає.

Особливо вразило село Ковалі. Ні газу, ні магазину, ні ФАПу, обабіч страшних доріг метрові бур`яни. Прийшов на зустріч Іван Іванович Мостовий. Діду – 83 роки. Ледве рухається. Дружина померла. Син загинув. Один тільки ціпок йому за помічника. З обох сторін хати сусіди теж уже на тому світі. Один, як палець… Щоб купити хліба, Івану Івановичу, котрий все життя трудився механізатором у місцевому колгоспі, треба чотири кілометри йти в сусіднє село й чотири назад додому. Не дай, Боже, помре старий, ніхто й не дізнається. Хіба що продавчиня заб`є тривогу, якщо дід Іван за хлібом у магазин не прийде. Зате Ковалі до об`єднаної територіальної громади входять. От і виходить, що дореформувалися в Україні до ручки. Не для людей реформи проводять, а для галочки. А народні депутати, які мали б бити на сполох, бо обіцяли дбати про народ, звітують звідусіль про свої здобутки. Які здобутки? Про існування діда Івана вони й не здогадуються. В деяких селах не те що газу немає, а й малесенької крамнички! Люди залишені на самоті зі своїми проблемами. Смертність у кілька разів перевищує народжуваність. Села зникають із української мапи, бо стають безлюдними. А щоб відродити їх і зробити престижними, треба не пафосні звіти про свою діяльність писати, а негайно піднімати економіку країни! Відтворювати промисловість, створювати відповідні умови для розвитку фермерства й підприємництва. Негайно міняти корумповану й байдужу до людей владу. Міняти все кардинально. Зверху до низу. Не хвалитися реформами, а проводити їх на користь людям. Бідність українців - і селян, і містян – це злочин влади проти власного народу. І за нього рано чи пізно доведеться відповідати. Бо якщо так триватиме далі, села опустіють зовсім. Необхідні рішучі дії для того, щоб зупинити цей занепад. Негайно! Інакше буде біда...

Протягом останнього місяця я познайомився з багатьма хорошими й щирими людьми. Вражає те, що навіть у цих складних умовах селяни не втрачають сили духу, доброзичливості й доброго гумору. Всі мої зустрічі з виборцями щоразу завершуються теплими словами. В їхніх серцях ще жевріє надія, що країну можна врятувати. Люди бажають перемоги на виборах, дають поради, просять приїжджати до них іще. І після такого спілкування хочеться гори звернути, аби тільки жили українці в багатій і мирній країні.

Я не підведу вас, друзі. Разом ми подолаємо труднощі й не дамо померти вашим селам…

Ваш ВІКТОР ПОЛОЗОВ,

кандидат в народні депутати України

по виборчому округу №197

*передвиборна агітація