У селі Межиріч на Черкащині для відвідин відкрита стоянка мисливців на мамонтів доби пізнього палеоліту. Археологи Київського національного університету, які влітку з року в рік досліджують цю ділянку, радять туристам приїздити у липні-серпні.

 

Тоді і розкопки можна побачити, і пам’ятку оглянути. Але є ймовірність, що за кілька років давня знахідка остаточно зруйнується. Адже нині зберігається в непридатних для неї умовах, пише “Радіо Свобода“

 

Півстоліття тому першу кістку мамонта у Межирічі випадково знайшов місцевий житель: коли копав у своєму дворі льох. Пізніше на цьому місці виявили стоянку мисливців на мамонтів, що складалася з чотирьох житлових споруд, зроблених із кісток вимерлих тварин. Знахідці близько п’ятнадцяти тисяч років

 

.

 

– Простого доступу до цього об’єкта немає. Це було б дуже погано для самої пам’ятки, якби був вільний доступ. Найкраща пора, коли можна приїздити і коли можна дивитися, як працюють археологи, і сам безпосередньо об’єкт, це липень-серпень. А ключі від цього ангара є у вчителя історії та місцевого сторожа. І під їхнім наглядом можна відвідати пам’ятку, подивитися, – говорить доцент кафедри археології та музеєзнавства Київського національного університету Павло Шидловський.

 

Для туристів стоянкою проводять екскурсії – після попереднього замовлення. Відвідувачі оглядають четверте знайдене житло. За словами археолога, щоб його звести, мисливці використали щонайменше двадцять черепів мамонтів. Наталя приїхала з Києва. Більше десяти років жінка майже щоліта відпочиває у Межирічі з родиною. Згадує, що вперше побачила знахідку у значно кращому стані.

 

– Це історичне місце, розташоване між двома річками. Люди віддавна селилися в таких місцях, і стоянка тому підтвердження. Якщо проводити розкопки цілеспрямовано, можна знайти ще багато чого, і не лише на цьому місці, – говорить Наталя.

 

Керівник археологічної експедиції Павло Шидловський її слова підтверджує. Каже ­– пам’ятка вимагає якнайшвидшої реставрації та музеїфікації.

 

– Враховуючи, що у нас була аварія, і старий ангар у 2010 році практично впав під шаром снігу, побудували новий ангар. Але це не врятує пам’ятку. Іще декілька років, і, можна сказати, що вона втратить сенс як музейний об’єкт, – пояснює археолог, який із 2009 року керує експедицією.

 

Перший павільйон збудували на кошти американців, другий – українських підприємців. Однак бляшана споруда не стільки захищає пам’ятку від зовнішніх факторів, скільки псує кістки. Адже для їхнього збереження потрібен спеціальний температурний режим. Утім, держава ані на створення музею, ані на реконструкцію давніх знахідок більш ніж за 20 років грошей так і не знайшла.