Напевно, кожен із нас знає хоча б одну життєву історію, коли дитині потрібне тимчасове влаштування — через складні життєві обставини в родині, невиконання батьківських обов’язків, насильство.

На сьогодні в Україні є чотири альтернативи, куди влаштувати: лікарня (для немовлят), будинок дитини, центр соціально-психологічної реабілітації (їх два в області) та інтернат. В усіх випадках порушується конституційне право дитини — на виховання в сім’ї. Проте Черкащина має шанс стати учасником державного експерименту із запровадження нової послуги — патронату над дитиною, аби вона не виходила з сімейного середовища.

Про це інформує Черкаський Край.

На три місяці в гості

— Патронатна сім’я — це як «швидка допомога» для дитини в кризовій ситуації. Тут дбатимуть про неї, поки не буде прийняте рішення: або повернути дитину назад у рідну сім’ю, а якщо це неможливо — влаштувати в прийомну, в дитячий будинок сімейного типу, під опіку чи на усиновлення, — роз’яснює Людмила Березовська, заступник директора обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. — Що важливо: дитина може підтримувати контакт з батьками, відвідувати свій садочок чи школу. Термін перебування в патронатній сім’ї психологічно вмотивований: до трьох місяців, щоб у дитини не відбулося сильного звикання. Тим часом з її батьками попрацюють фахівці центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Патронатний вихователь (один із подружжя) отримуватиме заробітну плату за послуги з державного бюджету: п’ять прожиткових мінімумів на місяць (на період перебування дітей у сім’ї) та два прожиткові мінімуми щомісяця на утримання дитини відповідного віку. Ці кошти вже закладені в Держбюджет-2017 і почнуть надходити з січня, тому й робота патронатних сімей почнеться з нового року.

— А до того претендентам треба пройти підготовку: навчання почнеться в Черкасах у листопаді. Зараз ми шукаємо сім’ї, які бажають стати патронатними вихователями. Кандидати можуть звертатись до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та служб у справах дітей, — повідомляє Людмила Березовська.

«Я для своїх дітей таких умов не створювала, як для них»

Олена Іванівна з Умані одна з перших в області пройшла навчання в Києві на патронатну виховательку (в Україні перша патронатна сім’я з’явилась у 2009 році, міжнародна організація «Партнерство «Кожній дитині» вивчила й сертифікувала вже десятки сімей).

—  Пані Олено, що вас до цього спонукало?

— Я віруюча, бачу, як часто до церкви приходять люди у складній життєвій ситуації. Й було таке бажання, щоб, поки вони пробують реабілітуватися, забрати у них дітей, бо проблеми дітей тягнуть їх ще глибше в депресію. Тим часом вони зможуть роззирнутися, зібратися з силами. Бо застрягли в одній точці — обговорюють лише, які кращі ліки від занепаду сил, від безсоння, «від нервів»… Поки батьки відновлюються, діти (а вони, як правило, з непростих родин) зможуть побачити здорову модель сім’ї. Що значить бути бажаною дитиною, прийнятою такою, яка вона є. Які б це не були складні діти, а їх треба любити.

— А свої діти є?

— Уже й онуки. Але традиція нашої родини — батьки не повинні розчинятись у дітях і внуках. У дітей свої сім’ї, бачу, там є гармонія, розуміння, і я туди не втручаюсь. У мене своє завдання.

— А як чоловік — довелося його переконувати, вмовляти? Бо чоловіки зазвичай не люблять клопотів з малими дітьми.

— Отож: у нас як втрачено образ сім’ї, так і чоловіки втратили своє батьківське призначення. Але ми з моїм чоловіком однодумці. Ми в шлюбі п’ятий рік, і мабуть, саме любов до людей, до дітей нас і об’єднала.

— Чи вже брали діток у сім’ю?

— Так, допомагали виховувати дівчаток — малятко й підлітка.

— І що найважче?

— Що рідня наших вихованців сприймає нас як людей, які хочуть на цьому заробити. А також бюрократія: тут треба комісію, купу паперів, яких ніхто ніколи не оформляв, а чиновники всюди дуже зайняті й не хочуть завдавати собі клопоту з довідками нового зразка.

— А як переживали момент прощання: мабуть, однаково важко віддавати як миле дитя, так і важкого підлітка, в якого вклали душевні сили?

— Момент якраз хороший, бо знаємо, що дали дитині життєву платформу. Та й подбаємо, щоб вона потрапила в хороші руки. Підкажемо, як з нею краще знайти контакт.

Хто може стати патронатним вихователем?

До патронатної сім’ї є ряд вимог. Зокрема, нею не може бути одинока особа, дітей на виховання можуть взяти лише двоє дорослих — подружжя, або, наприклад, дві сестри чи мати й доросла донька. Освіта має бути вища або середня, шкільної не досить. Вік — 35-60 років (65 для чоловіків). Сім’я повинна мати позитивний досвід виховання своїх дітей. Вихователь не може працювати на іншій роботі (на час перебування дитини). У сім’ї має бути відповідна житлова площа (можна й орендована), де є кімната для дітей. Соцслужба підбирає патронатну сім’ю для дитини, а не навпаки. Вихователь не може відмовити жодній дитині, крім того, така сім’я може приймати і неповнолітніх мам чи вагітних.