В той час, коли кандидати в Президенти гучно заявляють про себе суспільству через гасла і обіцянки, виборчі програми, маємо пам’ятати про одну з дуже важливих державних проблем – слабкість існуючих інституцій.

Ми звикли рефлектувати на прізвища, вважаємо, що все залежить від тієї чи іншої особи, яка посіла будь-яку з державних посад. Насправді, якби у нас була побудована сильна Генеральна прокуратура, сильна вертикаль правоохоронних органів, то прізвища по своїй суті нічого б не означали. 

Приміром, ми спостерігаємо, як у західному світі Дональд Трамп за свою каденцію не вперше змінює генпрокурора США, але це не дестабілізує правоохоронну систему Америки. А у нас, на жаль, за 27 років інституціонально знищено парламентаризм, судову систему, взагалі державне управління. Саме тому дуже важливо, щоб наступний Президент, хто б ним не став, зрозумів одну просту річ, що для того, аби ми могли розвиватись як держава, треба будувати інституції. Я готовий віддати свій голос виключно тому кандидату, який мене переконає, що він йде з метою побудови інституціональної спроможності нашої держави, а не заради задоволення власних амбіцій та особистого фінансового інтересу.

Одним із прикладів слабкості парламентаризму як інституції є закон Про ЦВК, який я не підтримав. На той момент згідно чинного законодавства у нас було 15 членів ЦВК та 13 вакансій, бо двоє з них були легітимними членами комісії. В той же час Президент подав 14 кандидатур на 13 вакансій. Тоді представникові Президента, яка представляла цей закон, я задав питання: «Що станеться, якщо на 13 вакансій 14 кандидатів отримають 226 голосів». На що мені відповіли, що такого не станеться. Тобто це і є слабкість рішення, адже все було прораховано заздалегідь, а це вже не демократія.

Досягти побудови сильних, потужних інституцій у цьому випадку допоможе не передвиборча програма чи чергові обіцянки, що будемо жити добре, а командна робота. Якщо проаналізувати програми кандидатів в Президенти у 2014 році, то вони відрізняються лише незначним відсотком, решта ж, в основному ідентичні. Для мене куди важливіше побачити команду того чи іншого кандидата, бо програма може бути доволі гарна в теорії, але вона так і залишиться на папері.

Ще один важливий момент, про який нам наголошує майже кожен кандидат в Президенти – зміна виборчого законодавства.  Якщо ми говоримо про розвиток держави, то без зміни виборчої системи, нам буде важко це зробити. Має відбуватися постійна зміна еліт, верхівки політикуму. Але коли стверджують, що ухвалення нового виборчого законодавства за відкритими пропорційними списками знищить корупційні ризики, насправді це не так. Корупційні ризики можуть зникнути лише зі зміною політичної свідомості, політичної культури виборців і самого політикуму.  

Тому почати треба саме з відповідальності за свої рішення, взаємоповаги і культури політикуму та соціуму і звісно, командної роботи на користь розбудови сильних державних структур, які діятимуть виключно у правовому полі. Все інше – це популізм і черговий обман, якому, на жаль, сьогодні схильні вірити українці.   

Владислав Голуб, народний депутат.

Спеціально для Zmi.ck.ua