Скульптор із Моринець Віктор Зоркін розповів про те, як робили пам`ятники Тарасу Шевченку.

Про це повідомляє "Gazeta.ua".

- Вшанування пам'яті Шевченка має бути простішими. Без офіціозу. Ми повинні відчувати дух Тараса. Тоді зрозуміємо, хто це такий. Є багато пам'ятників по всьому світу, бо, навіть, там його цінують. У Китаї стоїть повноцінний пам'ятник, а не такий, як на Батьківщині – погруддя. У 1960-х роках везли скульптуру в повний зріст у Моринці, але поставили в Звенигородці. Там Тарас молодий, але образ не Шевченківський. Наче, тільки голову Леніна поміняли. Плащі, накидка ленінська, а голова – Шевченка", – говорить Віктор Зоркін.

На батьківщині Шевченка частково втратили, вважає скульптор. У діаспорі його шанують більше:

- Шевченка треба читати, відкривати знову і знову. Потрібно жити по його сказаннях. Боятися ляха, гнати ворогів, не продаватися і не прогинатися. Потрібно бути достойним своєї землі. Проблема, що ми не дружні, покладисті, не можемо себе прокормити. Москаль нам ніколи не дасть жити. Ще довго гнобитиме. Вкидатиме всі засоби, щоб не підіймалися, - вважає скульптор.

Віктор Зоркін у Моринцях створив кузню для музею "Батьківщина Шевченка", а у центрі села в 2013 році відбудував чумацьку хату (їй понад 100 років. Там жив місцевий чумак Мефодій Тютюнник.

- Хата була до реконструкції в жахливому стані. Всередину ніхто не заходив років 20, а тільки у вікно заглядали. Коли розбирав, всі ґвалт підняли. Відновлювали кілька місяців. Все валилося, ми на підлогу кинули панелі, бо миші поточили все, звели стіни, поставили стовпи, сволоки, перекрили дах очеретом – не зіпсується 45 років. Хата має велике горище пірамідою, можна вішати ковбаси, м'ясо і не псуватиметься. Так піднімаємо культуру села. Дочка у хаті проводить майстер-класи для діток. Я піч розтоплюю, а вони тут щось ліплять, розписують, роблять ляльки-мотанки", – каже Віктор Зоркін.