Шестеро таксистів із райцентру Кам’янка Черкаської області поскаржилися міліції на підприємця Артема Соболя та його батька Олега. Кажуть, ті щомісяця вимагали по 3 тис. грн “за кришу”, з грудня данина зросла до 4 тис, пише Газета по-українськи.

 

— Платили просто так, ні за що, — каже 56-річний Микола Снігур. По обіді 27 грудня миє свою “Ладу” — “дев’яносто дев’ятку”. — Ми і так щомісяця віддаємо в бюджет 1132 гривні, 400 — у пенсійний фонд і 60 гривень податку на прибуток. Плюс “сотку” в день нагло дер Соболь. А на початку грудня прийшов: “Тепер по 130 гривень”. Ми відмовилися, написали заяви. Його час минув. Він озвірів, обіцяв закопати нас живцем.

 

Каже, що погроз не злякався:

 

— Тоді зробили мені підставу. 24 грудня в машину сіли троє: чоловік, жінка і дитинка. Чоловік біля мене, жінка з дитям ззаду. Попросили завезти в Олександрівку (райцентр Кіровоградської області за 19 км від Кам’янки. — “ГПУ”). Я сказав таксу — 85 гривень, вони погодились. Дорогою говорили про політику, погоду. Жінка ще дитину роззувала, питала, куди взуття ставити. Завіз їх у центр. Хотів висадити, а чоловік оглянувся по бокам: “Нє-нє-нє, протягни трохи далі”. Тоді не звернув увагу. Вже потім зрозумів, що не хотіли виходити перед камерами відеоспостереження. Дали 85 гривень, жінка помахала ручкою, я повертався додому. На посту ДАІ зупиняють і з ходу: відкрийте салон, багажник. Я все зрозумів, як побачив на руці інспектора мій номер машини. Далі все було, як у кіно. Інспектор сідає, лізе рукою під переднє сидіння, дістає пістолета, шприца з наркотою. Я викликав хлопців із самооборони, вони з адвокатом пригналися. З провокації получився великий пшик, бо моїх відбитків не було ні на пістолеті, ні на шприці. Нічого не можуть мені пред’явити.

 

Провадження про незаконне зберігання зброї і наркотиків розслідує Олександрівський райвідділ міліції Кіровоградщини. Кам’янські міліціонери перевіряють заяви про погрози з боку підприємця. Він звинувачення спростовує:

 

— Нічого говорити не буду, бо проти мене нема ніяких фактів. А спробуєте щось надрукувати — подам у суд, ще й на вас зароблю гроші, — каже 32-річний Артем Соболь.