Вісім літаків створив 16-річний Андрій Плаксюк із Черкас. Остання радіокерована модель "Орлик" має 2-метровий розмах крил. Піднімається на висоту до 1 км.

Про це пише "Gazeta.ua".

— Я хотів щоб "Орлик" був схожий на "Cессну-150" або "Сессну-182". Це легкі літаки малої авіації. Їх випускала американська компанія з 1959-го по 1977 рік. Стали найпопулярнішими для пілотів-початківців, — розповідає Андрій Плаксюк. — Креслення намалював на шпалерах. Провів центральну лінію й розмітив головні точки літака. Опісля розкреслив фюзеляж — корпус, до якого кріпляться крила і хвіст. Далі — його горизонтальну й вертикальну частину. Розміcтив головні точки крил і місця їхнього кріплення так, як у мого попереднього літака "Одуванчика". Але не копіював. Пропорції виставив такі, щоб "Орлик" був удвічі більший.

Крила і хвіст зробив із піно­пла­сту. Обклеїв плівкою оракал, щоб були жорсткішими. Фюзеляж вирізав із фанери й соснових рейок. Для шасі використав колеса від "кравчучки". Приєднав їх до дюралевих трубок, які виточив сам.

Двигун від італійської мотокоси дав мій тренер Сергій Володимирович Рябухін. Ми його вдосконалили, аби був легший. Раніше важив кілограм, а тепер — 500 грамів. Має об'єм 26 кубів. Кілька разів робили йому обкатку. Я трохи поморочився з підгонкою пропелера до потрібних розмірів. Готового "Орлика" пофарбував у жовтий і синій колір.

Літак важить 6,5 кг. Знизу корпуса є люк, що відкривається автоматично. Звідти падають "бомбочки" або парашутики.

Андрій Плаксюк перейшов до 11-го класу. В авіамодельному гуртку навчається з 10 років.

— У третьому класі в шкільному таборі класний керівник повела на станцію юних техніків. Мене захопив саме гурток авіамоделювання. Я записався. Походив рік і стало нудно. Там літачки будували з "потолочки" — пінопласту, яким клеять стелю. Вони запускалися з руки і літали, як паперові. А мені хотілося, щоб нагадували справжні — мали двигун, були керовані. Вчителька порекомендувала обласну станцію юних техніків. Першим зробив кордовий літак. Літає по колу на двох тросах. Розвиває швидкість до 80 кілометрів на годину, виписує комплекс фігур вищого пілотажу для таких моделей.

Андрій неодноразово ставав переможцем обласних і всеукраїнських змагань з авіамоделювання. Має 15 медалей. Дев'ять із них — золоті.

— Цього року збірна команда Черкас стала чемпіоном України. Це вперше за роки існування нашого гуртка. Маю ще медаль "За волю до перемоги". Щоб посісти третє місце, мені не вистачило 20 очок. Я хотів боротися, але тренер сказав — не варто, бо модель не витримає і під час посадки вилетить шасі.

— Тепер будую наступний літак, — продовжує

хлопець. — Він важитиме чотири кілограми. Для нього теж використаю двигун від мотокоси з об'ємом 43 куби. Новий літак матиме на 20 сантиметрів більший розмах крил, ніж "Орлик". Ця модель виписуватиме в повітрі фігури вищого пілотажу. Позаду лишатиме густий екологічно безпечний дим.

Завдання авіамоделіста — щоб літак був якомога легший, але потужний. І все в ньому має бути пропорційно.

Мати Андрія 43-річна Наталія Володимирівна раніше працювала у торгівлі, зараз безробітна. Батько В'ячеслав Миколайович, 43 роки, — електромонтер зв'язку на ТЕЦ. Виховують ще доньку 11-річну Анастасію.

— Любов до техніки мені передалася від тата й дідуся по материній лінії, — зізнається Андрій Плаксюк. — Мрію, щоб захоплення стало професією. Вступатиму в Харківський інститут авіації. Хочу бути, як авіаконструктор Олег Антонов. Тільки будувати не великі літаки, а для малої авіації. Вони більше подобаються, бо легкі в керуванні. Там є над чим працювати і що вдосконалювати. Планую змайструвати справжнього літака. Вже маю двигун об'ємом 0,7 літра.