У черкаській гімназії №9 навчається дівчинка-вундеркінд.

10-річна Діана Мусієнко у три роки навчилася читати, а вже у п'ять - пішла до школи. Зараз вона навчається у шостому класі. А в той же час її однолітки ще ходять до четвертого класу, інформує Вікка.

Обдарована дитина – не дарунок з неба. Це зусилля, воля та знання батьків, які вони готові вкласти в своє чадо. Так каже мама Діани – Юлія. Свою особисту філософію щодо виявлення здібностей у дітей вона напрацювала в процесі виховання доньки. "У 2-3 роки вона стала незамінним помічником батьків. Могла назвати мені ціни в магазині, котрі я начебто не могла розгледіти", – зізнається мати Діани та згадує, що до подібних хитрощів прийшлося прибігати не раз.

Коли маленька Діана була готова годинами слухати читання казок та зверталася з таким проханням до мами, Юлія нічого не залишилось, як навчити малечу читати. В 4 роки на заміну казок почали приходити енциклопедії, а через рік Діана вже могла відповісти на запитання дітей "звідки вони беруться" набагато краще ніж дорослі – на клітинному рівні.

"Діані було три роки. Дідусь із нею гуляв і показав у небі літак, котрий залишив білий слід-хвіст. Вона його виправила та пояснила, що насправді це називається "реверсним слідом літака", – пригадує кумедний випадок Юлія.

Жінка радіє, що сімейні обставини склалися прихильно і вона могла не працювати, а займатися вихованням дитини. Це стало для неї справжньою пристрастю і приносило задоволення їм обом.

Великих проблем у спілкуванні Діани з її однокласниками немає, – зізнається мама, – хоча великої кількості подруг у дівчинки немає також. Так позначається фізіологічна та психологічна різниця у віці між Діаною та її однокласниками. Наразі Юлія сама вважає себе кращою подругою доньки.

 "Це діти, які вказують нашому суспільству, куди йому рухатися далі", - каже про таких хлопців та дівчат дитячий психолог, психотерапевт, керівник центру сучасного виховання "Нові Діти" Володимир Осичнюк. Фахівець переконаний, що такій малечі було б набагато комфортніше навчатися з такими ж як вони – незвичайними дітьми. До того ж психолог підкреслює, що 2 роки різниці у дитячому віці дуже відчутні та відіграють чималу роль у взаємодії між ними.

Феномен обдарованості в суспільстві вивчений слабо і не завжди адекватно сприймається. Водночас батьки мають бути готові, що увага та захоплення такою дитиною можуть стати для неї справжнім тягарем та стресом, – зазначає Володимир Осичнюк. Психолог пригадує випадок, коли надзвичайно обдарований хлопець-спортсмен навмисно намагався захворіти, щоб не їздити на змагання. Така поведінка була обумовлена тим, що тренер покладав на нього занадто великі сподівання.  

Подібна історія сталася з маленькою черкащанкою, яка вражала оточуючих своїми здібностями гри на фортепіано. Її повезли в Німеччину і там вона почала втрачати хист до музики, виходила на сцену і не могла нічого зіграти. Тож на думку психолога талант та здібності дитини треба не тільки розвивати, але ще вміти не перегнути палку.

Володимир Осичнюк радить батькам, які хочуть виявити таланти та обдарованість своїх дітей, не плутати справжню мету дитини з намаганням компенсувати свій власний комплекс неповноцінності.  У той же час дитину інколи треба змушувати займатися, якщо її власної волі та цілеспрямованості не вистачає. "Це називається "ефектом колобка". Дитина ставить перед собою  мету, але швидко згасає. І так в одному, іншому… Тоді батькам слід допомагати дітям досягати своїх цілей, ставити їм умови", - пояснює психолог.

Сім’ю Мусієнко подібні ситуації оминули. "Нам пощастило, що у Діани сильний характер. Вона ставить перед собою  мету і не впадає у відчай, не відмовляється від неї, якщо з першого разу все не виходить", – ділиться жінка. Саме така притаманність дає мамі впевненість, що найбільша мрія її доньки рано чи пізно втілиться у життя: Діана стане відомим хіміком, працюватиме в Парижі і допоможе людству винайти ліки від тяжких невиліковних хвороб.

Поки ж Юлію найбільше турбує одне – неуважність доньки. Діана закінчить школу до того, як отримає паспорт – у 15 років. Незважаючи на розумові здібності, вона залишається дитиною. Читаючи улюблені книжки, вона може втратити відчуття часу, може відволіктися та загубитися у незнайомому місці.