Пагорб Слави називають святим місцем. Дехто каже, що це місце сили, і пов’язує його з усілякою містикою. Знаємо напевно, це локація з багатим історичним минулим. 

Колись на території меморіального комплексу Пагорб Слави була кам’яна Святотроїцька церква. Її попередниці – дві дерев’яні церкви – розташовувалися нижче Пагорба Слави. Козаки відправляли напутню службу перед походом у дерев’яній святині, збудованій в 70-х роках ХVІІ століття на місці більш давньої. Коли й ця церква почала руйнуватися, в середині ХІХ століття міська управа вирішила збудувати кам’яний храм, його спорудили вже в іншому місці, на горі, інформує in.ck.ua.

"Звели новий храм швидко, витративши на всі роботи близько шести тисяч рублів сріблом: чотири – з міської казни та ще дві – з пожертвувань. Це була висока споруда з багатьма розлогими банями, збудована в кращих традиціях церковного зодчества з поєднанням українського церковного бароко й неоренесансну. В церкві був іконостас, амвон, церковні хори. Вузькі високі вікна, вкриті мозаїчним кольоровим склом, нагадували замкові бійниці. Також встановили різьблені інкрустовані залізні двері. На подвір'ї церкви розташовувався цвинтар", - краєзнавець, науковий співробітник Черкаського обласного краєзнавчого музе Cергій Ганницький. 

У радянську добу з храму на Пагорбі Слави зробили склад

У 1930-х роках ХХ століття святиня постраждала від кампанії “знищення релігії”. Церкву пошкодили та пограбували, зняли куполи, двері й вітражі. Так нищили все, що нагадувало б містянам про релігію.

Під час німецької окупації церковну службу відновили. З цим періодом пов’язана драматична історія настоятеля отця Василія. Він допомагав сиротам і партизанам, церковна громада підтримувала шпиталі. Через це радянська влада звинуватила священика у співпраці з нацистами. Але з обставинами розібралися, і отця Василія представили до урядової нагороди. 

Святотроїцька продовжувала діяти і в післявоєнний час. У ній були престоли трьох церков, тому тричі на рік проводили урочисте храмове свято. Щоб закрити святиню, використали за привід звинувачення у спонуканні до пияцтва. Будівлю передали міському спортивному товариству і використовували як склад. 

Щоб збудувати новий меморіал, храм підривали тричі

У 1961 році храм підірвали, щоб на його місці збудувати новий меморіальний комплекс Пагорб Слави. Лише з третьої спроби вибухівка знищила Святотроїцьку церкву, тоді земля у місті здригнулася, мов від землетрусу. Пагорб Слави урочисто відкрили до 20-річчя перемоги в 1965 році. Тут були перепоховані останки радянських солдатів, які загинули під час оборони та визволення Черкас.

У 1975-1977 роках на пагорбі стояла не металева, а гіпсова скульптура Батьківщини-Матері. Фігура з металу виявилась на два метри нижчою, ніж передбачалось в оригінальному проекті. Республіканська комісія не дозволила такий величний пам’ятник в обласному центрі, пропонувала передати пам’ятник до Києва. Обком відстояв скульптуру, але зменшив її висоту.

Гордість міста

Відливали 11-метровий монумент на Смілянському електромеханічному заводі. На заплановану висоту вийшли і обійшли заборону. Як це вдалося? Вищим зробили насип пагорба, адже про це не було ніяких вказівок з Києва. Встановлювали нову бронзову модель протягом декількох ночей, а гіпсову вивезли і знищили.

Кошторис будівництва Пагорба Слави передбачав 267 тисяч карбованців, але фактично витратили… 3 мільйони карбованців. Нині Пагорб Слави – популярне місце серед черкасців, його неодмінно показують і гостям міста. До того ж, звідси відкривається один із найкрасивіших краєвидів у Черкасах. Історій про місце багато, як знати, скільки буде ще...