У дитинстві вона малювала на газетах. Маленькі епізоди з’являлися на вільних від тексту полях. Зараз малюнки стали кольоровішими, а площі – більшими. Яскраві картини перейшли на стіни будинків і фасади приміщень.

Про це пише "18000".

Черкаська художниця Яна Ханаша дала друге життя цегляному паркану дитячого парку “Казка”. Замріяні котики із кульбабками вже облетіли пабліки всіх соцмереж. На її рахунку – петриківський розпис у 28-ій школі, об’ємне ліплення та розмальована стіна у кафе “Ваніль” і ще десятки робіт у приватних квартирах та будинках.

– Ще змалечку обожнювала малювати. Але якогось спеціального альбому, олівців чи фарб тоді не було. Дитиною обмальовувала газети по контуру. Мені було цікаво, як рука може тримати відерце абощо, – пригадує черкащанка. – Моя мама не дуже любила все, що стосувалося мистецтва. Вважала, що це марнування часу. Потім народився братик, я доглядала за ним, адже мамі потрібно було заробляти гроші. Мені сказали, що на художню школу я не можу й розраховувати.

Потім Яна здобула освіту за спеціальністю дизайн комп’ютерної графіки у Черкаському бізнес-коледжі. Саме там і почала зароджуватися любов до великих площ. Згодом було навчання в університеті на спеціальності образотворче мистецтво. А далі – родина, робота. Зараз Яні 39 років, вона з чоловіком виховує 11-річного сина.

Слони – у квартирах, квіти – в кафе

Перша велика робота з’явилася понад 4 роки тому. Це був петриківський розпис на стінах 28-ої черкаської школи. Тоді вона працювала там учителем.

– Відразу після – розмальовувала фасад приміщення, у якому ремонтують взуття. Його власник побачив, як я працювала у школі, та попросив зробити малюнок, – пригадує Яна. – У той період було чимало замовлень одночасно.

Одне із них – оформлення стін у кафе “Ваніль”. Туди її покликала колега, яка товаришує із власницею закладу. Просили гарних квітів у ванільних кольорах.

– Це була серія із семи картин. Я зробила їх за одну ніч. Допомагав і чоловік. Буває рідко, коли таке натхнення, шквал емоцій. Тоді ідеї одна за іншою приходять, – пригадує майстриня. – На одній із тих картин сталася неприємність, як мені спочатку здалося. Я пролила випадково золоту фарбу. Розуміла, що нічого витерти не вдасться, там такий пігмент, який моментально проникає у гіпсову поверхню. Лишалось або викидати ліпнину, або зафарбовувати. І тоді мені спало на думку “розлити” фарбу й з іншого боку. Це було правильне рішення. Вийшло цікаво.

Потім ще був розпис стін. До відкриття закладу всі роботи завершили. Навіть важкезну картину з ліпниною, яку не витримували звичайні гачки, надійно зафіксували.

– Я часто, коли дивлюся на стіну, знаю, який сюжет для неї буде найкращим. Одного разу малювала у квартирі одного молодого чоловіка 3D зображення слона, який ніби проламує стіну. Вийшло дуже ефектно, – говорить жінка.

Ще одна цікава робота Яни теж пов’язана зі слонами у квартирі. Романтична мама-слон обіймається зі слоненятком.

Свої ідеї вона втілила і на стінах великого італійського будинку подруги. За два тижні там з’явилося кілька унікальних розписів.

Часто просять замаскувати пляму на стіні оригінальним малюнком. Іноді з маленького прохання виходить велика робота.

– Одного разу моя колега лишила ключі від квартири і попросила розмалювати стіни кухні, поки вони були на відпочинку. На замовленому малюнку була архітектура: вежа з годинником, будинки. І в цей момент прийшло натхнення. Я бачила там об’ємну художньо-декоративну ліпнину. В телефонному режимі знайома згодилися на мою пропозицію. Вийшло ефектно, адже це не просто малюнок. Від об’єму є тінь, – розповідає художниця.