Виставка до 55-річчя Черкаського тролейбусного парку відбулася вчора, 5 листопада, в обласному краєзнавчому музеї. На ній представили різні пам’ятні речі, що пов’язані з роботою тролейбусників. Також організатори розповіли цікаві факти з роботи тролейбусного парку за ці понад півстоліття.

У цьому матеріалі редакція Zmi.ck.ua зібрала п’ять найцікавіших тез, які ілюструють усі зміни та випробування, які довелося пройти Черкаському тролейбусному парку, аби стати таким, яким він є зараз.

Факт 1.

Перший тролейбус вулицями Черкас пройшовся 5 листопада 1965 року. А першими пасажирами були будівельники та адміністрація тролейбусного управління. А вже 7 листопада колона тролейбусів із гаслами і транспарантами взяла участь у демонстрації трудящих із нагоди свята жовтневої революції. Але тролейбус раптово зупинився перед трибуною. Непомітно для оточуючих тролейбусникам довелося штовхати транспорт руками до будинку зв’язку.

А регулярний рух розпочали 9 листопада.

Факт 2.

Протяжність першої тролейбусної лінії в Черкасах на той час становила 8,5 кілометрів. Сьогодні вона майже вдвічі більша. Перша магістраль пролягала від тролейбусного депо вулицею Енгельса до вулиці Шевченка, наступний відрізок – вулицею Шевченка до вулиці Кірова (ред. – назви вулиці, якими вони були на той час).

Факт 3.

Тролейбусний парк тоді складався із 30 тролейбусів ЛАЗ 695Т. Це були автобуси, переобладнані в тролейбуси. Перші черкаські тролейбуси були випущені в Одесі на автоскладальному заводі. Такі тролейбуси розвивали швидкість до 50 кілометрів за годину. Термін служби таких машин становив 7-8 років.

У 1965 році Черкаси стали 20-м містом в Україні, що має тролейбуси.

Факт 4.

Саме в Черкасах були  перші в Україні тролейбуси, які працювали без кондукторів. На тролейбусах були установлені напівавтоматичні касові апарати, які відбивали квитки, вартістю 4 копійки в будь-якому наборі. Зазвичай у салоні таких автоматів було двоє. А під час інкасації було встановлено, що грошей у касетниках більше, ніж продано квитків із рулончика. Тому для контролю оплати були  прийняті на роботу два контролера.

А на початку 80-х від білетів почали переходити на талонні книжки і компостерну систему оплати проїзду. А в 90 підприємства змушені були знову повернутися до кондукторної системи, яка залишилась і до сьогодні.

Факт 5.

На столі диспетчера тролейбусного парку були установка оперативного телефонного зв’язку "Псков-25" (СРСР, 1998 року) та переговорний пристрій гучного зв’язку (СРСР, 1980-ті роки).