Купити готель, здати в оренду аеропорт чи продати вулицю. І все це у Черкасах. Збудувати власну імперію пропонує адаптована Монополія: Черкаси. Класичну розважально-економічну гру переніс у рідне місто Олег Бірюк. Каже: хотів зробити щось оригінальне і пам’ятне для міста.

Про це повідомляє "Громадське: Черкаси".

Монополія – популярна настільна гра. Гравці змагаються за надбання економічних переваг, включаючи купівлю, оренду та торгівлю власністю з використанням «забавкових» грошей. Гравці здійснюють ходи по черзі, кидаючи гральні кості. Мета гри – довести до банкрутства всіх інших гравців.

«На коробці написано, що гра розрахована на дві-три години. Це не зовсім правда. Якщо грають більше, ніж чотири особи, і це не новачки, то вона може затягнутися і на чотири, і на п’ять годин. Були відгуки, що зібралися компанією у дев’ять вечора і за дві години планували розійтися. Натомість гра тривала майже до самого сходу сонця», – розповідає автор черкаської монополії Олег Бірюк.

Від класичної гри черкаська монополія відрізняється дизайном компонентів та наповненням. Ігрове поле поділене на 8 мікрорайонів: Центр, Митниця, Казбет, Cоснівка, Хімселище, 700-тка, Південно-Західний та район «Д». А ігрові купюри мають зображення пам’яток Черкас. Картки «Шанс» та «Новини» теж мають черкаський слід.

«Гра виконує ще й інформативну функцію. На кожній картці є цікавий факт про вулицю, площу чи об’єкт. Десь пояснюємо, чому вулицю так перейменували. У випадку з аеропортом розміщуємо його рейси у часи розквіту. На картках «Новини» – найбільш обговорювані теми у Черкасах. Це туалет у Парку хіміків, плитка на бульварі Шевченка, реконструкція злітно-посадкової смуги», – пояснює черкащанин.

На те, щоб створити Монополію, Олег Бірюк витратив майже рік. До цього він не займався розробкою ігор, тож все реалізовував методом проб.

«Хотілося зробити щось цікаве для жителів Черкас, а не просто відкрити черговий ларьок із шаурмою. На першому етапі я досліджував, чи є щось аналогічне в Україні. І виявилося, що у великих містах є свої монополії. Просто у деяких містах гра називається інакше, як от «Бізнес по-львівськи». Однак це були приклади того, як не треба адаптувати монополію, бо дизайн був, м’яко кажучи, не дуже. Я ж розумів: якщо щось і створювати, то щоб це було вау. Особливо коли даруєш на подарунок, то хочеться, щоб людина була приємно здивована і якістю, і дизайном, і продуманістю в деталях», – говорить Олег.

Виготовивши макет майбутньої гри, черкащанин почав шукати типографію. Це виявилося непросто, бо для друкарень таке замовлення було нетипове.

«На моє здивування, з китайцями було значно приємніше та легше спілкуватися, ніж з українськими виробниками. Вони були готові взятися навіть за невеликий тираж і ціна була прийнятна. Але собівартість продукту підвищувала плата за доставку та розмитнення. Тому там я замовив лише пластикові деталі: кубики, фішки та пластикові будиночки. Все інше виготовляли у Харкові, Черкасах та Києві», – говорить Олег.

Віддруковані частини збирає та упаковує теж Олег. Жартує, що вже набив руку, бо витрачає на одну гру вже по 20, а не 30 хвилин, як на початку.

Перші монополії з’явилися у продажу цьогоріч навесні. Замовити її можна поки що тільки онлайн. Місцеві магазини за реалізацію монополії запросили зависоку націнку.

«Якби ми пристали на їхні умови, то гра коштувала б понад 800 гривень. Коли ти намагаєшся пояснити, що це не зовсім комерційний проект, для них це не аргумент. Відповідають щось на зразок: ми нічого не можемо зробити. Тому працюємо поки що в соціальних мережах. Зараз по місту можемо доставити гру навіть додому. Це безоплатно. Також користуємося послугою «Нової Пошти». Ми залишаємо гру у будь-якому відділенні міста, а покупець забирає у будь-який зручний для нього час», – говорить Олег.

Гру беруть здебільшого черкащани на подарунок. Окрім України, її дарували вже у Польщі та Швеції.

«Позитивних відгуків надійшло навіть більше, ніж очікував. Був приємно вражений, що людям подобається і суттєвих недоліків немає. Але якщо подивитися на монополію з точки зору бізнесу, то тут не так все гладко. Деякі люди не розуміють, чому набір картонок та папірців може коштувати більше ніж 500 гривень, хоча в магазинах настільні ігри є і за тисячу і за півтори. Намагаюся пояснити, що така ціна зумовлена якістю друку. Проте для деяких це не аргумент. Тому результати продажів не такі насичені та яскраві. Але відгуки дуже приємні, і це радує», – каже Олег.