Видання Zmi.ck.ua вирішило проаналізувати, чому доля керівника ГУ Нацполіції в Черкаській області Владислав Пустовара так небайдужа людям.

Особливо враховуючи пікантний момент, що це правоохоронець, яких традиційно недолюблюють в українському суспільстві. І питань по його роботі теж вистачає. А звинувачення у хабарництві також не мало додати яскравих кольорів у карму, тільки черкащани відмовляються у подібне вірити.  Чим би не закінчилася ця історія, але Пустовар точно надовго запам’ятається. В чому ж його феномен?

1. Це перший за останнє десятиліття черкаський міліцейський (пізніше вже поліцейський), який зумів знайти спільну мову із журналістами. Більше того, в якійсь мірі “закохати” в себе. Показовою у цьому плані була реакція на новину про хабар черкаських медійників, у деяких із яких навіть погіршився настрій. Хто б міг про таке подумати два роки тому? Ущіпніть себе…

2. Він очолив УМВС області після Революції Гідності, коли правоохоронців, м’яко кажучи, мало хто сприймав без ненависті. І до самого Пустовара було далеко непривітне ставлення, враховуючи його попередню посаду – керівника Управління по боротьбі із організованою злочинністю.  Особливо після кривавого побиття міліції активістів як в Києві, так і в Черкасах.  Тобто, черговий яскравий представник системи, з якою так щиро боролися мільйони українців на майданах держави. Але своїми діями  Владислав Пустовар все ж зумів переконати громаду, що є найкращою кандидатурою із можливих.

3. Пустовар ніколи не ховався за великими мурами від діалогу із журналістами та громадськістю. Круглі столи, прямі ефіри, коментарі, прес-конференції. Він один із небагатьох постмайданівських чиновників на Черкащині, який все ж зумів отримати відносну підтримку громадськості. Причому абсолютно різної за своїм складом.

4. Особливо вдалий хід для створення позитивного іміджу був застосований у соціальній мережі Facebook. Зрозуміло, що відразу після Революції Гідності це стало справжнім мейнстрімом серед новоявлених високопосадовців. Але саме профіль нинішнього керівника обласної Нацполіції є одним із найбільш відкритих та доступних для діалогу серед чиновників Черкаської області.  Правоохоронець не цурався публічно давати відповідь на незручні запитання або претензії, які висувала до нього громадськість. Тим самим, в черговий раз даючи зрозуміти людям, що їхні слова хоча б почуті.

Загалом, така традиційно закрита верхівка системи як УМВС області стала відносно доступнішою та відкритішою для громади.  Хоча публічного викриття всіх незаконних схем, на жаль, так і не сталося. На це, мабуть, ніхто реально у підсумку і не сподівався.

5. Черкаська область нарешті перестала потрапляти у всеукраїнські антирейтинги проблемних виборчих регіонів, де тривай час відкрито, в тому числі за допомогою правоохоронців, фальшувалися вибори. Більше того, обласний керівник поліцейських став одним із небагатьох по всій Україні, який зумів довести справу із фальшування виборів у 2014 році до судового вироку, тривалістю у 5 років для обвинуваченого.

6. Пустовара важко було запідозрити у прив’язанності до конкретної політичної сили. Здебільшого люди таких посад “наполегливо симпатизують” партії влади. Доречно буде провести аналогію із попередником – Володимиром Ліпандіним, який такою симпатією як раз славився на Черкащині. Головний поліцейський області своїми діями, особливо під час минулорічних виборів до обласної ради, цю теорему зумів ще і спростувати. Можливо, навіть не до кінця цього розуміючи.

7. І все ж черкаський поліцейський вже може собі сміливо бронювати місце у історії правоохоронних органів України. В підтримку якого представника силової системи люди коли-небудь виходили на мітинги і писали у соцмережах?  Більше того, навіть ініціювали збір коштів, щоб його випустили під заставу.  В українців завжди все було якраз навпаки. Правоохоронців били, ненавиділи, але відкрито не підтримували.  Ця історія ще яскраво дисонує із паралельною ситуацією у Вінницькій області, де керівника Нацполіції буквально “випалювали” шинами із посади.

8. Коли посадовець високого рівня телефонує у редакцію, щоб уточнити інформацію про керівника Нацполіції Черкащини і хабар, а після відповіді просто відмовляється у таке повірити, промовивши лише одне та зрозуміле “підставили” – це дорого коштує. Особливо, знову ж таки, якщо порівнювати із минулим керівництвом УМВС.

Важливо розуміти, що Владислав Пустовар не є ідеальним керівником, до роботи якого немає претензій.   Їх і сьогодні цілком вистачає. Чого лише варта фактична відсутність реальних результатів із розслідування справ із фальшування виборів у 2012-2013 роках (одіозні персонажі вільно себе досі почувають), побиття міліцією активістів у Черкасах під час Майдану, причому декілька разів,  вбивство журналіста Сергієнка (замовника так і не встановили). І це лише маленька вершина неймовірно великого айсбергу, адже жодна із резонансних справ за період його роботи керівником УМВС та Нацполіції (2014-2016 рр.) не була розкрита.

Однак що йому точно вдалося “підкупити”, так це ставлення до себе черкащан. Причому абсолютно різних за своїм соціальним статусом.

 Сергій Стасько