Прикінцеві роки 1960-х. Вже віджили своє крамниці повоєнного типу в яких всього потроху, а торгують там продавці, яких за дідівською звичкою називають “лавошники”. Відкриваються спеціалізовані, заявляються універсальні магазини. 

Пише краєзнавець Борис Юхно.

Товари для жінок

Тож потроху систематизую. “Нелегко тим, в кого немає вірних помічників у домашньому побуті. Завітайте у господарський магазин “Господарка”, що на вулиці Жовтневій.

Красивий, приємно оформлений, він має в продажу необхідні господарські дрібниці, які стануть необхідними у любому хатньому господарстві”. Це про нову, як на 1967 рік, крамничку “в домі табачників” неподалік перетину теперішніх Смілянської і Благовісної, зараз там мамино-дитяча аптека. Або про ще один “жіночий” тієї пори, “Берізку” на вулиці Шевченка:

“Таку ліричну назву дали торговельники магазинові тканин у Черкасах. Кожний, хто бажає набрати собі гарного краму на пальто, сукню чи костюм, йде саме в цей магазин”.

Як планували магазини

Мені не відомо, як нинішні власники визначаються з темою свого торгівельного бізнесу. Напевне – не надто успішно, адже вивіски змінюються часто.

Наприкінці 1960-х магазини “планували” в усіх значеннях слова. І на підтвердження тому – стаття у “Черкаській правді” від 17 квітня 1968 року. Власне – вона і є тематичним доповненням до того, про що більшість з вас, напевне, вже тут читали.

“У реконструйованому приміщенні по вулиці Комсомольській в районі залізничного вокзалу відкрився новий черкаський магазин “Дари ланів”.

Тут торгують овочами, фруктами, консервами. Магазин приваблює до себе вже самим своїм оформленням. З добрим смаком, елементами сучасного стилю оздоблено інтер’єр. На стінах і вітринах багато квітів.

Розповідає заступник головного архітектора області Георгій Антонович Урсатій:

“Обличчя міста створює, насамперед, велика архітектура. Це ансамблі будинків, комплекси споруд. Але дуже істотна в цьому роль і так званих малих архітектурних форм.

Йдеться, зокрема, про сучасний, привабливий вигляд вітрин, інтер’єрів, торговельних приміщень. Далеко не всі черкаські магазини відповідають поки-що цим вимогам, але можна чекати змін на краще.

У нас створено вже близько десятка проектів облаштування нових і реконструкції існуючих торговельних приміщень. Ось один з них – майбутній рибний магазин по вулиці Лазарєва. Він повинен, нам здається, задовольнити вибагливі смаки.

Продумано до деталей оздоблення інтер’єра, в якому знайдуть застосування мозаїка, смальта, кераміка. Важливим елементом оформлення стане декоративний акваріум.

Оригінальними обіцяють бути і вітрини, які підсвічуватимуться з середини. Думка така, щоб у кожному великому спеціалізованому магазині створити своє характерне обличчя. Ось передано для виконання ескізи обладнання хлібного магазину по вулиці Урицького.

Зараз спільно з відділенням Художнього фонду працюємо над проектами інтер’єра торговельного комплексу, який займає перший поверх 100-квартирного будинку біля театру (йдеться про універмаг “Юність”, але тоді він ще не мав назви).

Тут відкриється салон молодожонів і великий промисловий магазин з відділами синтетики, галантереї, трикотажу, парфюмерії. Готові ескізи і оформлення кафе, яке міститиметься поруч у десятиповерховому будинку. У цьому ж комплексі незабаром відкриється салон Аерофлоту. Черкаські художники-монументалісти готують для нього цікаве мозаїчне панно”.

Базарний універмаг

До речі, з передднем Першотравня 1968-го пов’язаний ще один місцевий старожил галузі. Його “автентичний” вік скінчився зо два місяці тому з початком капітальної реконструкції і появою неприємних для забудовника написів фарбою на фасаді.

Звісно, йдеться про приринковий універмаг на Гоголя, перед закриттям “Добробут”, хоча його власне ім’я небагатьом відоме. Як придивитися до фасаду, помітно, що він не монолітний: це була перша черга, а другу здали 1972-го.

Неймовірно, але цей магазин з порядковим номером 32 Міськпромторгу залишався практично у первозданному вигляді, а перша його завідувачка, Раїса Єфимівна Лаут, померла кілька років тому у віці 93-х.

Як на мене, “Добробут” був не просто універмагом, а справжнім музеєм радянської торгівлі. Асортимент товарів там, звісно, нічим не вирізнявся, але й внутрішнє планування та опорядження, й форма обслуговування за якої продавці й покупці розділені прилавком, зберігалися до останнього дня. І не помітив, аби то когось стримувало від “заскочин” по що підходяще, яке на очі потрапить. Таки шкода…