Черкащанка Оксана Циганок в черговий раз привезла АТОвцям гуманітарну допомогу та змогла на власні очі побачити, як живуть захисники України.

Про свої враження від поїздки вона написала на власній сторінці у Facebook.

„Спочатку 53 бригада, яку всі критикували, і я також. Приємно вражена бойовим духом бійців, відчуваються зміни в бригаді на всіх рівнях після заміни командира. В хлопців значно покращилось постачання продуктами, господарчими товарами, підвищилась дисципліна. Трішки „шкандибає“ забезпечення паливно-мастильними матеріалами…

Обстрілюють з початку червня регулярно і масивно. Б’ють і міномети, і САВушки… Є поранені, а в ту ніч, коли ми були, і 200-ті… Зустрічали нас як найрідніших гостей, пригощали кавою…

Потім передова… наші рідні хлопці з Черкас, Золотоноші… Справжні Патріоти. Чоловіки. Захисники. Так чекали, шо виїхали назустріч! Приїхавши на місце перекрили видимість ворогу КРАЗами, щоб не розстріляли буса. А самі йшли поперед нас, закривши собою від снайпера! Ну, як до таких не приїзджати? Як не допомагати? Навіть обід зготували до нашого приїзду! Скажу чесно – такої смачної перлової каші ніколи не їла, чи то із солдатської миски, чи то від приправи від куль, які лунали поруч. Але дуже смачно! На запитання до кухаря: „Що вам ще потрібно?“ Відповів, не задумуючись: „Миру!“.

Розпитали про перші дні, коли не було води і хліба… Дійсно, дали 1,5 л води аж на …5 днів! Пили розсіл з огірків і помідорів… Після розголосу в пресі про цей підрозділ, усе налагодилось відразу! І забезпечення продуктами, і теппловізор дали, який „не положено по штату“, - написала Оксана Циганок

Також волонтерка зазначила, що поїхала на Схід не з порожніми руками. Для фронту черкащани передали їжу та необхідні речі. „Привезли ми нашим хлопцям крупи, свіжі овочі, воду, м’ясні консерви, печиво, чай, свіжеспечений хліб (хлопці говорили, що такого доброго хліба ніколи не їли – завантажували ще гарячим!), миски, відра, засоби гігієни, засоби від комарів, — пише Оксана Циганок. — А ще ящик черешні та полуниці, а також ковбаски (не з пустими ж руками їхати!).

"Поверталися під звуки артилерійської канонади. Хлопці хотіли швидше нас випроводити, щоб ми не постраждали. В голові чи то від втоми, чи то від пострілів пульсувало одне: „ВІЙНА! СПРАВЖНЯ ВІЙНА!“ Коли це закінчиться?" - відзначила волонтер.