Алла Власова – молода черкащанка, яка вже втратила лік бездомним собакам та котам, яких врятувала за своє життя. Іноді прилаштовувала в добрі руки по 40 цуценят за місяць, іноді – більше. На території її двору на околиці міста за високим і надійним парканом живе близько 70 цуценят і кошенят. Волонтерка знаходить їм нові домівки, а на їхнє місце потрапляють нові, викинуті людьми тварини.

Про це повідомляє in.ck.ua 

Вже десять років жінка щодня встає о сьомій, щоб нагодувати своїх тимчасових мешканців і прибрати їхні "домівки". Щодня вона варить двадцять літрів їжі, яких зазвичай вистачає всього на добу.

"Чи мені легко? Ні. Я рідко лягаю спати рано, в гості не ходжу, бо не встигаю. Іноді думаю – вже не буду цим займатися, втомилася. Але куди там... Нещодавно принесли кошенят, які день сиділи на смітнику. Ви тільки уявіть собі, як вони кричали від голоду. І всім байдуже... Часто знаходимо двотижневих кошенят на смітниках. Не розумію цього... Дай кішці чи собачці догодувати, а тоді віддай волонтерам. Адже їх треба годувати з піпетки багато разів на день, а в мене тільки дві руки і десятки тварин. Люди іноді підходять і кажуть: ми цих собак і котів потруїмо біля свого будинку, заберіть негайно, ви повинні... Не буду й коментувати. Нещодавно ми знайшли кошеня розміром із долоню, в нього повно паразитів, усе в блохах, вивихнута щелепа. Малятко, очевидно, сильно вдарили ногою. Будемо робити операцію" - розповіла жінка.

Жінка стоїть на ринку, поряд із цілим табором цуценят і кошенят. Люди постійно підходять, цікавляться, дивуються. Тут же Алла познайомилася з іншими волонтерами. На прогулянках із сином щоразу йде годувати безпритульних собак. З часом люди почали самі до неї підходити і просити взяти тварин. Жінка співпрацює з черкаським міськам товариством "Друг": бере собак до себе, доки їм шукають господарів.

Попри всі труднощі й байдужість Алла не припиняє дивуватися людській доброті. Вона годує та лікує тварин завдяки коштам, які жертвують черкасці. Багато людей приносять їжу й одяг. Іноді пенсіонерки всю свою пенсію витрачають на порятунок маленьких покинутих кошенят і цуценят.

Чоловік Алли побудував для тварин приміщення на зиму і вольєри, де вони живуть влітку. Двір волонтерки постійно "патрулює" шість її власних дорослих собак і скільки ж котів. Підходиш до паркану – й одразу вмикається різноголоса "сигналізація", а з-під огорожі витикається з десяток носиків. Чим довше в Алли живе тваринка, тим важче віддати її у добрі руки. Потенційних господарів жінка вивчає уважно, намагається зрозуміти, чи має ця людина добре серце. У всіх запитує, які умови чекають на собаку чи кота, пояснює, що всіх тварин можна стерилізувати безкоштовно чи за зниженими цінами в клініці.

Двох цуценят Алла сьогодні вже віддала, але своєї черги чекає ще кількадесят тварин. Цього разу цікавляться чотиримісячним метисом німецької вівчарки і дворового собаки. Видно, що говорить "вівчарська" кров: метис добровільно взяв на себе функцію охоронця всього "табору". Щойно підходиш із фотоапаратом, песик підозріливо і серйозно тебе вивчає, а потім дзвінко гавкає зі свого закритого вольєрчика. Хтось знайде в малому справжнього охоронця оселі.