Чому створили "GeekHub" та про що варто мріяти.

Співорганізатор "GeekHub Нік Курат певний час проживав у Каліфорнії. Але він повернувся до Черкас, аби організувати безкоштовне навчання ІТ-спеціалістів.  Аналогів такому проекту немає в Україні. Як досягти успіху Нік розповів черкащанам під час «Конференції історій», яка відбулася днями.

За словами Ніка Курата, "GeekHub" – це безкоштовні ІТ-курси для студентів, які він заснував разом з друзями. За весь час існування проекту вдалося навчити близько тисячі осіб. З них 80% – працевлаштувалися.

Під час конференції Нік захотів поділитися своєю історією, як все це вдалося, адже запуск подібного проекту спочатку не планували. Почав  IT-спеціаліст зі спогадів свого дитинства.

«На мій 8-й день народження батьки влаштовували свято. Прийшли друзі, рідні. Я довго готувався до цього дня, а ще більше хотів отримувати подарунки. Ось коли взяв подарунок і швидко розпакував його, то побачив найбільшу мрію – машинку улюбленого синього кольору. Ми весь вечір гралися з нею. Потім хтось зачепив пакунок, де була іграшкова машина, і я зрозумів, що це не все. Зазирнувши у пакет, не повірив своїм очам», - розповів Нік і перервав історію.

За його словами, ми живемо у світі зіпсованих цінностей. Помічаємо чи ні, але до всього ставимося дуже «споживацько». Розглядаємо усе з точки зору, що я отримаю натомість. І Нікові це здавалося нормою життя до 2002 року.

У 15 років він приєднався до команди, яка їхала у село Мліїв організовувати літній табір. Дітям у селі не вистачало батьківської уваги. Тож, молодь поставила перед собою завдання пограти з ними, приділити більше часу та уваги.

«Після семи днів батьки дітей плакали і дякували нам. Це мене дуже вразило. Так мало часу ми витратили, для нас ця «інвестиція» нічого не вартувала. Потому ми поїхали до дитячого будинку. Проводили ранки на свята. Після цього був інтернат для глухонімих, відвідали дітей, хворих на ДЦП. У якийсь момент я зрозумів, що отримую задоволення від того, що даю, а не отримую. Підлітковий розум почав трохи трансформуватися. Радість є короткочасна, наприклад, покупка нової речі. А інша радість триває дуже довго.

З часу табору в Млієві минуло 14 років. Я одружився з чудовою дівчиною, з’явилася донька Мішель. Також ми збудували кілька компаній, запустили декілька стартапів. Я проживав в Амстердамі, Каліфорнії, у Кремнієвій долині.

У результаті зрозумів, що таке справжні цінності. Вони вічні і полягають в людях та відносинах з ними. Все може пройти, але відносини – те, у що потрібно вкладати», – зауважив Нік Курат.

Він не радить витрачати життя лише на заробіток грошей: «незалежно від того, наскільки великий бізнес ти збудуєш, яку комерційну схему розробиш, все одно це буде просто холодна машина для заробітку коштів». Повернемося до історії.

«Я подивився у пакунок і побачив пульт. Виявилося, що подарованою машинкою можна керувати. Я думав, що найбільша моя мрія – це машинка, а вона насправді ще й на радіокеруванні. Мені ця історія нагадує те, що ми робимо у нашому житті. Люди можуть думати, що підвищення зарплати, модні речі і круті відпочинки – це найбільша мрія. Але це всього короткочасна радість. Ми просто використовуємо машинку, коли поруч є пульт. І восьмирічна дитина зробила б вибір у бік пульта, більш наповненого життя. Саме тому ми займаємося "GeekHub", запустили десятки проектів. Навіть якщо створюємо бізнес, то робимо це не для того, аби просто заробляти. Головне – впливати на людей. Щоб вони могли отримувати найкраще», – підвів підсумок Нік Курат.   

Фото: Facebook, «Конференція історій»