Україна підписала Стамбульську конвенцію ще у 2011 році, однак ратифікація договору відбулася лише у 2022. А вже 21 червня Президент України Володимир Зеленський підписав відповідний закон. Законопроєкт підтримали 259 депутатів. Проти виступили лише вісім.

Видання ЗМІ.ck.ua пояснює, чому ця конвенція важлива, що означає її прийняття та чому процес затягнувся так надовго.

Як часто трапляється домашнє насилля

та яке може бути покарання

На Черкащині сьогодні досить великий відсоток жінок зіштовхується з проявами домашнього насильства. Як розповіла нашому виданню речниця ГУ НП у Черкаській області Зоя Вовк, за п’ять місяців 2022 року до поліції надійшло 1 752 заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення та інші події, пов’язані з домашнім насильством. Серед них: 26 фактів внесені до ЄРДР; 324 факти - складено протоколи про адміністративні правопорушення; 1269 фактів розглянуто відповідно до ЗУ "Про звернення громадян".

Як інформує Департамент комунікації МВС України, в 2021 році до поліції про домашнє насильство заявили на 56% більше громадян, ніж у 2020 році.

Однак до ратифікації Стамбульської конвенції не всіх зловмисників можна було притягнути до кримінальної відповідальності. У липні 2021 року Президент України Володимир Зеленський підписав закон щодо посилення відповідальності за домашнє насильство та насильство за ознакою статі. Відповідно до нього такі правопорушення каралися накладенням штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 30 до 40 годин, або адміністративним арештом на строк до 10 діб. За повторні правопорушення, вчинені протягом року, передбачений штраф від 20 до 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або адмінарешт на строк до 15 діб.

Відповідно до ККУ особу могли покарати громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років. 

Натомість положення Стамбульської конвенції передбачають лише кримінальну відповідальність за психологічне, фізичне насильство, переслідування, сексуальне насильство, зокрема зґвалтування, сексуальне домагання, примусовий шлюб, каліцтво жіночих геніталій, примусовий аборт та примусову стерилізацію. Як пояснює юристка кримінальної практики компанії "Міллер" Наталія Баранова, не все з цього списку раніше було "криміналізоване" в Україні. А дещо не мало законодавчого закріплення.

"Після ратифікації Україна повинна буде адаптувати як законодавство, так і правоохоронні органи до норм конвенції. Це може напряму вплинути на ставлення правоохоронців до фактів насильства над жінками та домашнього насильства", – стверджує  Наталія Баранова.

Як розповіла нашому виданню координатор проєкту від БО "Жіночий простір" "Позитивна сила жіночих спільнот" Вікторія Носуля, ратифікація Стамбульської конвенції – це велика перемога для України. Вона ще з 2014 року працює в благодійній організації "100 відсотків життя", де є кризовий центр, куди потрапляють жінки, що постраждали від домашнього насилля.

Фото - "Укрінформ"

"Ми зіштовхуємося кожного дня з дискримінацією, з порушенням прав жінок. І жінки до нас звертаються. Ми допомагаємо їм психологічною підтримкою. Адже це найважливіше, що можемо зробити. Ми не правоохоронні органи й не можемо притягнути до відповідальності кривдника, але намагаємось хоча б дати підтримку, щоб жінки відчували себе потрібними та захищеними", – зазначає Вікторія Носуля.

За її словами, наразі кризовий центр у Черкасах працює з жінками з уразливих груп. Багатьом із них довелося пережити різного роду насилля, але не за все раніше карали. Тепер же, Вікторія впевнена, жінки будуть почуватися більш захищено, адже Стамбульська конвенція передбачає кримінальну відповідальність за всі види домашнього насилля.

"Наш кризовий центр завжди переповнений жінками й дітками. На його території жінка може перебувати до трьох місяців. Зрозуміло, що за потреби цей термін може бути продовжений. Жінки отримують психологічну допомогу, відновлюють документи, адаптуються. Після цього в них є можливість орендувати житло й переїхати туди.  Ми співпрацюємо з поліцією, якщо в них є такі виклики, то ми приїжджаємо і навіть забираємо від чоловіків. Бувають такі випадки, коли жінки лише в тапках та халатах тікають, без документів та без грошей. Їм потрібна допомога", – розповідає Вікторія Носуля.

"Нема навіть досвіду отримання підтримки": як допомогти тим, хто постраждав від насилля

Кризова психологиня, яка співпрацює з БО "100 відсотків життя", Ольга Котенко, розповіла нашому виданню, що наразі найчастіше їй доводиться працювати саме з жінками, які постраждали від психологічного насилля.

"Складність роботи з жінками, які це пережили, в тому, що якщо жінка з самого дитинства перебувала в будь-якому насиллі, то в дорослому житті зустрічається з насильниками, тому що такий стиль поведінки є для неї нормою. І вона хоче чи не хоче, але потрапляє в цю пастку. Якщо говорити про психологічне насилля, то вони часто навіть не можуть помітити його. Фізичне насилля хоча б можна відчути й побачити, ухвалити міри й звернутися в органи для відповідного реагування. Психологічне насилля розпізнати важче й лише з часом, коли розуміють, що вони страждають і що їм погано, що їхній розвиток, право вибору та свобода дуже обмежують, тоді починають якось реагувати", – каже Ольга Котенко.

Вона додає, що часто не достатньо однієї консультації з клієнтками, які пережили насилля. Для відновлення потрібна більш глибока, терапевтична робота.

"Коли будь-яка людина зазнає травмуючих подій і поряд із нею немає нікого, хто може підтримати, це залишає травму. Кожен із нас переживає важкі моменти, але в більшості є поруч люди, які допоможуть справитися. У моїй роботі я зустрічаюсь із людьми, в яких немає навіть досвіду отримання підтримки. Вони дуже часто з недовірою ставляться, коли ти до них проявляєш увагу, турботу, такт до їхніх кордонів, коли навіть на "Ви" з ними говориш. Це їх дивує і вони не знають, як реагувати, бо для них це не є нормою", – каже Ольга Котенко.

За її словами, жінкам, які пережили домашнє насилля потрібно зрозуміти й відчути, що поряд є люди, які можуть підтримати. Головне не замикатися та говорити про те, що сталося. Не можна боятися переступити через цей бар’єр і ні в якому разі не потрібно терпіти.

До речі, в одному з міфів про Стамбульську конвенції йдеться про те, що конвенція нібито захищає лише жінок. Проте у Статті 4 конвенції зазначають, що виконання її положень передбачає захист прав жертв насильства будь-якої статі, гендеру, віку, сексуальної орієнтації, переконань, походження та стану здоров’я.

Чому до ратифікації Стамбульської конвенції йшли 10 років

Мета Стамбульської конвенції – запобігання, протидія і профілактика насильству, а також допомога постраждалим особам, насамперед – жінкам. Отож її ратифікація означає попередження таких випадків, а отже зменшення кількості постраждалих від домашнього насильства.

Однак процес її ратифікації в Україні затягнувся. Як інформує "Суспільне", перша спроба була у 2016 році, але проти цього рішення виступила Всеукраїнська рада церков та деякі народні депутати, стверджуючи, що конвенція "нав'язує гендерну ідеологію".

"У 2011 році конвенція не підписувалась і цей процес затягнувся аж дотепер. У цій конвенції є такі висловлювання, як "гендерна рівність". Основними противниками ратифікації Стамбульської конвенції були церкви. Слово «гендер» для них було, як червона тканина. Вони думали, що гендерна рівність – це належність до сексуальної орієнтації. Але гендерна рівність це рівність чоловіків та жінок у соціальній сфері. Це рівні права", – зазначає Вікторія Носуля.

Фото EAST NEWS

Як пише "Українська правда", в 2020 році Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій переконувала, що народ України в більшості не підтримує ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок. Імовірно, представники Ради церков спирались на петицію 2019 року "щодо захисту християнських цінностей – основи стабільності, розвитку і процвітання України". Вона набрала необхідні 25 000 голосів. 

Причина категоричного ставлення до Стамбульської конвенції – "нав’язування документом гендерної ідеології, що не стосується захисту від домашнього насильства". За словами Ради церков, це шкодить моральним засадам і сімейним цінностям українського суспільства.

Тож, аби "примиритися" із Радою церков, Верховна Рада задекларувала, що ратифікація Стамбульської конвенції не призведе до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України.

П’ять основних змін, які вносить конвенція

Експертка зі стратегічних комунікацій кампанії "За Стамбульську конвенцію" розповіла для "BBC" про головні п'ять змін, які цей документ може принести Україні.

1. Раніше жертви домашнього насилля мали звертатися до різних фахівців - слідчих, лікарів, психологів, юристів. Не всі знали, які правильно поводитися з жертвами, а тепер їх навчатимуть. Держава має створити єдину установу, де людина може отримати комплексну підтримку в одному місці, й всі ці служби мають між собою координуватися.

2. Раніше жінкам не було куди йти від кривдника. Притулки, які існували, фінансували переважно громадські організації, і цього було замало. Тепер постраждалі повинні мати доступ до притулку в найближчому місті цілодобово і зможуть залишатися там з дітьми.  Ці притулки також має фінансувати держава. Норма - одне сімейне житло на 10 тисяч населення.

3. Зараз домашнє насилля розслідують лише тоді, якщо про нього заявить жертва. Але реалії такі, що жінки не завжди подавали заяви на своїх чоловіків. Або могли забрати її під тиском чоловіка. Після ратифікації розслідуватимуться усі випадки, незалежно від того, хто про них заявив.

4. До ратифікації жертви не могли вимагати грошей у кривдника - тепер з'явиться компенсація.

5. Раніше домашнє насильство в присутності дитини не вело до позбавлення батьківських прав, хіба що насильник вже був засуджений за умисні дії стосовно дитини. Тепер батьківські права можуть бути обмежені, якщо насильство відбулося в присутності дитини або стосовно неї.

Однак Стамбульська конвенція –  це рамкова угода, тож в українських законах ще потрібно багато чого змінити, щоб вона почала діяти.

Підготувала Світлана Небилиця