Спочатку підкорив колектив: черкащанка поділилася, як знайшла улюблену роботу на підприємстві
Незвичайною дорогою привела доля на ПАТ "Черкасиобленерго" Оксану Загородню. Жінка просто вирішила підтримати подругу та її колег у відстоюванні Товариства в період численних страйків два роки тому. А вийшло так, що прикипіла душею до колективу і без вагань погодилася влаштуватися на вакантне місце оператора кол-центру в той час, як багато людей через кризу звільнялося.
Про це інформує прес-служба підприємства.
- Коли подруга розповідала про труднощі, які переживає "Черкасиобленерго" і як вони мужньо їх долають, я просто не могла залишитися осторонь, - згадує той період Оксана. - Спочатку на мітинги під ОДА ходила, потім у Київ разом із усіма, а там пішло-поїхало: суди, НКРЕ, протести. Пам’ятаю, спека майже 40, а люди стоять і не розходяться. Подумала тоді: "Це ж треба, так віддано вболівати за своє Товариство. Не боятися, не зламатися, а пліч-о-пліч іти разом і до перемоги. З таким колективом і таким незламним духом гори можна звернути!" І звернули ж таки!
Нині Оксана і сама розуміє, що спочатку її підкорили люди, які працюють у Товаристві. Віддані, чесні, сильні, справедливі. І дуже дружні. Про такий колектив, за словами жінки, можна тільки мріяти. Та й по духу вона знайшла тут "своїх", оскільки все життя була правдолюбом і борцем.
- Тоді я й не планувала тут працювати, - зізнається Оксана. - Адже все життя до цього присвятила торгівлі та комунікаціям. І хоча до цього була далекою від енергетики, щойно з’явилося вакантне місце, без вагань пішла на посаду оператора інформаційно-комунікативних мереж І категорії кол-центру ПАТ "Черкасиобленерго". І ні на мить про це рішення не пошкодувала.
Робота сподобалася Оксані не менше за колектив. Динамічна, цікава, нова і постійно різна.
- Це лише на перший погляд може здатися, що оператор кол-центру - це просто людина, яка піднімає слухавку, вислуховує абонента і робить необхідні замітки, - ділиться враженнями від роботи Оксана. - Насправді ж за кожною із цих дій стоїть відповідальність і неабияке терпіння. Адже ми - перші, хто, так би мовити, бере на себе удар. Немає субсидії? Не врахували пільги? Пропало світло? Проблеми з лічильником? Це лише невелика доля того, з чим щодня звертаються люди. І тут недостатньо просто вислухати і сказати "вас почули". Потрібно або вирішити проблему або перенаправити до фахівців, у компетенції яких вона знаходиться. А для цього ввічливості мало. Потрібні знання, досвід, оперативність і виваженість.
Саме тому Оксана зважилася на ще одне несподіване рішення у своєму житті. Вона знову пішла вчитися. І хоч фах, який вона обрала, "жіночим" назвати важко, нашій героїні він на диво припав до душі.
- Навчаюсь на заочній формі в технікумі електрифікації за спеціальністю "Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд", - розповідає Оксана. - Звісно, і подумати ніколи не могла, що знову колись піду вчитися, та ще й на такий фах, але рішенням своїм залишилася дуже задоволена. Мені насправді виявилося цікавим усе, що я дізнаюся під час навчання. Я хочу знати про енергетику більше, орієнтуватися в тому, що відбувається у Товаристві та мати вичерпні знання, щоб оперативно і професійно допомагати людям. Адже коли ти не просто заспокоюєш споживача, який із тих чи інших причин не отримав послугу або зіткнувся з незрозумілою йому ситуацією, а вирішуєш її, так би мовити, "на місці" - результат зовсім інший. Те ж саме стосується і зворотнього зв’яку - від споживача до диспетчера. Ми першими дізнаємося про будь-які поломки чи надзвичайні ситуації. І саме від нас залежить, як цю інформацію передати диспетчеру так, щоб він міг оперативно на неї зреагувати.
Тож, окрім знань і досвіду, у професії оператора кол-центру необхідна ще й яка витримка, терпіння, толерантність і вміння володіти собою. Адже в кінці кожного місяця на телефони центру може надходити до 7000 дзвінків за добу. Ентузіазм та завзяття до роботи не залишилися не поміченими. І з 1 січня цього року Оксану призначили супервізором, тобто старшою зміни кол-центру ПАТ "Черкасиобленерго".
- У нашій роботі головне - щиро хотіти допомогти людям і бути корисною своєму підприємству, - ділиться жінка. - І як би ти не стомився, але коли відчуваєш, що день ти відпрацював недарма і від твоєї роботи інші отримали користь, а ти - задоволення, - це і є "улюблена робота". Я багато де працювала, тому є з чим порівняти. Але такий колектив, який дійсно можна назвати однією великою сім’єю, такі умови праці і можливості для реалізації знайти нелегко. Дякую долі, що колись бажання допомогти людям, які зважилися на нелегкий шлях боротьби, привело і мене в їхні лави. З ними хочеться працювати, вчитися, рости і в особистому, і у професійному плані.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть частину тексту і натисніть Ctrl+Enter